Рішення № 35800313, 05.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/8214/13-ц Головуючий у І інстанції Кошель Л.М.Провадження № 22-ц/780/6753/13 Доповідач у 2 інстанції МельникКатегорія 26 05.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року позивач звернувся із вказаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 606,68 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.02.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір, відповідно до якого відповідачка отримала кредит для придбання автомобіля в розмірі 10 934 грн. за умови сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 9,6 % річних з кінцевим терміном повернення 18.02.2011 р. В порушення вимог договору відповідачка належним чином не виконувала своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість , яка станом на 01.04.2013 р. складає 21 606,68 грн., з яких : 6 800,63 грн. заборгованість за кредитом ; 381,89 грн. заборгованість по процентам ; 872,47 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 12 284,71 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 250 грн. штраф (фіксована частина); 1 016, 99 грн. штраф (процентна складова).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ « ПриватБанк» заборгованість за кредитно-заставним договором від 20 лютого 2008 року в сумі 14 855 грн. 62 коп. та 229 грн. 40 коп. судових витрат, а всього 15 085 грн. 02 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне його змінити в частині визначення розміру заборгованості, задовольнивши апеляційну скаргу частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2008 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір (далі - кредитний договір), згідно якого остання отримала від банку кошти у кредит на споживчі цілі в розмірі 10 934 грн. з терміном повернення до 18.02.2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитним коштами в розмірі 9,6 % річних на суму залишку по кредиту, а предметом застави за вказаним договором є автомобіль ВАЗ 21144, 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, що належить позичальнику на праві власності.

Згідно п.17.1.3 кредитного договору частина кредиту в розмірі 10 000 грн. надавалася з метою придбання позичальником автомобіля; частина кредиту в розмірі 100 грн.- з метою оплати перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту; частина кредиту в сумі 34 грн. - з метою оплати коштів за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі ; частина коштів в сумі 800 грн. - з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту.

Згідно п.3.1.3 зазначеного договору позичальник надав банку належним чином оформлені договори страхування із ЗАТ « Страхова компанія « Інгосстрах» - договір страхування наземного транспорту від 21.02.2009 р. та договір особистого страхування від 20.02.2008 р. , а також документи, які підтверджують оплату перших страхових платежів.

Відповідно до умов кредитного договору перші страхові платежі погашаються позичальником у складі щомісячних платежів, тобто, включені до суми щомісячного платежу 406,11 грн., а для сплати чергових страхових платежів позичальнику відкривається кредитна лінія в розмірі 7 586,40 грн.

Пунктами 3.4.1. та 3.4.2. договору визначено, що, якщо позичальник не подав банку підтверджуючий документ про сплату чергових страхових платежів за договорами страхування банк має право самостійно сплатити такі страхові платежі, а позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів відшкодувати банку суму сплачених коштів.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачка з 19.01.2010 р. перестала належним чином виконувати умови кредитно-заставного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.04.2013 р. складає 21 606,68 грн., з яких : заборгованість за кредитом у розмірі 6 800,63 грн., включаючи 2 422 грн. чергових страхових платежів, перерахованих банком ЗАТ « СК «Інгосстрах» згідно п.3.4.1 договору, заборгованість по процентам у сумі 381,89 грн., заборгованість по комісії винагороді у розмірі 872,47 грн., 12 284,71 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 250 грн. штраф ( фіксована частина п.14.9 договору), 1 016, 99 грн. штраф (процентна складова п.14.9 договору - плюс 5 % від суми невиконаного зобов'язання).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачкою були порушені умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, порядку та строків сплати відсотків, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору наданим банком.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовується положення про договір позики.

У ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення поверненої чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, за договором або законом.

Таким чином суд першої інстанції правильно прийшов до висновків про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту в сумі 6 800, 63 грн., відсотках в сумі 381, 89 грн. та винагороді (комісії) в сумі в сумі 872,47 грн., оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання боржником своїх зобов'язань, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Доводи апеляційної скарги про те,що апелянт виконала свої договірні зобов'язання, оскільки позивач не пред'являв до неї вимоги про погашення кредиту з 2009 року є необґрунтованими, оскільки відповідно до умов договору строк погашення кредиту був встановлений до 18.02.2011 року.

Посилання апелянта на те, що позивач застрахував її автомобіль (предмет застави) без її відома спростовується особистим підписом відповідачки на договорі страхування наземного транспорту № DN1AR17460381 від 21.02.2009 року укладений між ЗАТ «СК «Інгострах» та ОСОБА_1

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували зазначені висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в цій частині, апеляційна скарга не містить.

Визначаючи розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідачки, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України можливо зменшити розмір пені до суми основну богу.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК встановлена спеціальна позовна давність в один рік вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно до п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, місцевий суд, усупереч вимогам ч. 2 ст. 258 ЦК, взяв до уваги розрахунок відповідача, згідно якого пеня нарахована за строк понад один рік, та не врахував вимоги ст. 258 ЦПК.

Таким чином, спеціальна позовна давність щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне повернення кредиту, за останній рік, починаючи з 01.04.2012 року, а не з 13.12.2009 року, як про це просить позивач.

Таким чином, розмір пені, відповідно до наданих банком розрахунків, з 01.04.2012 року по 01.04.2013 року становить 4 410,10 грн. (6800,63(тіло кредиту) + 381,89 (заборгованість за відсотками) + 872,47(заборгованість за комісією) =8 054, 99* 0,15% * 365 днів = 4 410,10 грн.)

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки, до 12 465,09 грн. та, у відповідності до ст. 88 ЦПК, зменшити розмір судового збору до 124,65 грн.

Враховуючи вищенаведене, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості підлягає зміні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року змінити в частині визначення розміру заборгованості та судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитно-заставному договору від 20 лютого 2008 року в сумі 12 465,09 грн. (дванадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень 09 копійок) та 124,65 грн. (сто двадцять чотири грн. 65 коп. ) судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Я.С. Мельник

Судді: Л.А. Волохов

Ю.О. Матвієнко