Ухвала суду № 35793250, 03.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К/800/22105/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р.

у справі № 2а-12323/12/2670

за позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Національний університет біоресурсів і природокористування України (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №0003962220 від 28.08.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Національний університет біоресурсів і природокористування України, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Національного університету біоресурсів і природокористування України, за результатами якої складено акт №264/1-22-20-00493706 від 14.08.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого податковим органом занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року на загальну суму 38288,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, для висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість стало порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «БВП «Строітель плюс», а також висновок ГВПМ ДПІ у м. Сімферополь від 02.04.2012 №424/07-31, яким встановлено, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Ротонда торг», Фірма «Капітель плюс» та КП «Альянс» встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.08.2012 р. № 0003962220, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 47 860,00 грн., з яких 38 288,00 грн. - за основним платежем та 9 572,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 ПКУ).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.09.2009 р. між Національним університетом біоресурсів і природокористування України та Фірмою «Капітель плюс» було укладено договір № 548, відповідно до якого Фірма «Капітель плюс» продає, а Національний університет біоресурсів і природокористування України купує металеві деталі для столярних та пластикових виробів (деталі для віконних блоків з металопластику).

Факт виконання Національним університетом біоресурсів і природокористування України та Фірмою «Капітель плюс» умов даного договору підтверджено рахунком № 33 від 23.09.2009 року, актом приймання № 306 від 23.09.2009 року, платіжним дорученням № 747 від 25.09.2009 року, накладною № 1511/1 від 23.09.2009 року та податковою накладною № 1753 від 25.09.2009 року.

Отриманий за даним договором товар в період з 23.09.2009 року по 30.09.2009 року Національного університету біоресурсів і природокористування України було використано у вигляді встановлення нових вікон у будівлі учбового корпусу № 1 ВП НУБіП «Прибрежненського аграрного коледжу».

16.10.2011 р. між Національним університетом біоресурсів і природокористування України та Фірмою «Капітель плюс» було укладено договір № 886 на виконання підрядних робіт, відповідно до якого Національний університет біоресурсів і природокористування України доручає, а Фірма «Капітель плюс» зобов'язується на свій ризик та своїми силами виконати монтаж зовнішніх мереж електропостачання автогаража на 9-му км. с. Світле Джанкойського району.

Факт виконання Національним університетом біоресурсів і природокористування України та Фірмою «Капітель плюс» умов даного договору підтверджено довідкою про вартість виконання будівельних робіт (форма КБ-3) за жовтень 2011 року, актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року (форма КБ-2в), платіжним дорученням та податковою накладною № 114 від 24.10.2011 року.

25.09.2009 р. між Національним університетом біоресурсів і природокористування України та ТОВ «БК «Акрополь» було укладено договір № 591-099 про виконання проектних робіт, відповідно до якого Національний університет біоресурсів і природокористування України доручає виконати, а ТОВ «БК «Акрополь» приймає на себе виконання у строк з 25.09.2009 року по 01.10.2009 року робочого проекту: «будівництво зовнішньої мережі теплопостачання учбових лабораторій факультету землеустрою та кадастру ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет» в приміщенні УкрГІПроСад по вул. Ракетна, 10».

Факт виконання Національним університетом біоресурсів і природокористування України та ТОВ «БК «Акрополь» умов даного договору підтверджено актом виконаних робіт № 9470 від 22.09.2009 року, актом № 1 від 01.10.2009 року здачі-приймання технічної продукції згідно Договору № 591-099 від 25.09.2009 року, податковою накладною № 1581 від 01.10.2009 року.

01.12.2009 р. між Національним університетом біоресурсів і природокористування України в особі ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет» та ТОВ «БВП «Строітель плюс» були укладені договори № 673-129 та № 674-129, предметом яких є ремонт внутрішніх мереж теплопостачання учбових приміщень факультету землеустрою та кадастру ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет» в приміщенні УкрГІПроСад по вул. Ракетна, 10.

Факт виконання Національним університетом біоресурсів і природокористування України в особі ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет» та ТОВ «БВП «Строітель плюс» умов даних договорів підтверджено актом виконаних робіт за грудень 2009 року № 1 від 10.12.2009 року, податковими накладними № 5954 від 21.12.2009 року та № 6187 від 30.12.2009 року.

Крім того, між Національним університетом біоресурсів і природокористування України в особі ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет» та КП «Альянс» було укладено договори № 1164 від 05.11.2009 року, № 631-119/1162 від 05.11.2012 року, № 632-119/1163 від 05.11.2009 року, № 556 від 21.09.2001 року, № 231/03-2010/225 від 10.03.2010 року, № 471/07/843 від 01.08.2011 року, № 472/07/844 від 01.08.2011 року, № 473/07/845 від 01.08.2011 року, № 1463/575 від 01.10.2010 року, № 230/03-2010/224 від 09.03.2010 року, № 157/02-2010/59 від 08.02.2010 року, № 608-109/1623 від 08.10.2009 року, № 607-109/1622 від 07.10.2009 року, № 553-099/1480 від 11.09.2009 року, № 554-099/1481 від 11.09.2009 року, № 1380 від 25.08.2009 року, № 1464/574 від 01.10.2010 року про купівлю виробів з текстилю.

Факт виконання Національним університетом біоресурсів і природокористування України в особі ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет» та КП «Альянс» зазначених договорів підтверджено відповідними платіжними дорученнями та податковими накладними.

Отримані вироби з текстилю, а саме: подушки, матраци, простирадла, наволочки, штори, підковдри були використані позивачем в студентських гуртожитках; костюм зварювальний, костюм брезентовий, халати, фартухи, жилети, комбінезони, комплекти робітничі, брюки, напівкомбінезони, піджаки, блейзери, куртки, ковпаки, косинки, штори, ламбрикени - у виробничих цілях.

Отже, виконання укладених угод, здійснення товарних операцій та оплата товару підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, актами виконаних робіт, здачі-приймання технічної продукції та платіжними дорученнями.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що з урахуванням вищевикладеного, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо недійсності та нікчемності правочинів з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2012 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов