Ухвала суду № 35793245, 03.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К/800/19453/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013 р.

у справі № 2а-8958/12/0170/31

за позовом Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - позивач, ДП «Ялтакурорт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Ялта) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2012 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 06.08.2012 р. №0002732301 та №0002722301. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Ялта, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДП «Ялтакурорт», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Ялта проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р. валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки №347/23-1/02647220/40 від 04.03.2011р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим ДП «Ялтакурорт» з постачальником ТОВ «Торговельний дім «ЦИТРИНУ», що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 25357594 грн., в т.ч. за I квартал 2010 р. на суму 588517 грн., за ІІ квартал 2010 р. на суму 7252803 грн., за ІІІ квартал 2010 р. на суму 17516274 грн., в порушення п. 1.32 ст. 1, п. п. 5.1., п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищення податкового кредиту на загальну суму 5119854 грн., в тому числі за березень 2010 р. в сумі 117703 грн., за квітень 2010р. в сумі 191952 грн., за травень 2010 р. в сумі 265131 грн., за червень 2010 р. в сумі 1076811грн., за липень 2010 р. в сумі 1187947 грн., за серпень 2010 р. в сумі 1298599 грн., за вересень 2010 р. в сумі 981711 грн., в порушення п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з покупцями ДП «Санаторій «Україна», ДП «Клінічний санаторій «Місхор», ДП «Санаторій «Ай-Петрі», ДП "Санаторій «Лівадія», ДП "Санаторій «Орлине гніздо», ДП «Санаторій «Ясна поляна», ДП «Санаторій «Курпати», ЗАТ «Санаторій «Утьос», ЗАТ «Клінічний санаторій «Парус», ЗАТ «Санаторій « 30 років Жовтня», ДП «Спеціалізований спинальний ім. М.Н. Бурденко», ДП «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида», ДП «Клінічний санаторій з батьками «Ударник», ДП «Автотранспортне підприємство», ДП «Центральна курортна поліклініка», ДП «Грязе-лікуваня «Майнами», ДП «СГП «Урожайне» завищення валового доходу на загальну суму 27426687 грн., у тому числі за І квартал 2010 р. в сумі 597069 грн., за ІІ квартал 2010 р. в сумі 7390428 грн., за ІІІ квартал 2010 р. в сумі 19439190 грн. в порушення п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 5389181 грн., у тому числі за березень 2010 р. в сумі 119414 грн., за квітень 2010 р. в сумі 184096 грн., за травень 2010р. в сумі 271658 грн., за червень 2010 р. в сумі 1024370 грн., за липень 2010 р. в сумі 1261125грн., за серпень 2010р. в сумі 1275691грн., за вересень 2010 р. в сумі 1252827грн., в порушення п. 3.1. ст.3, п.7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2012 р. №0002732301, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 175 268,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 06.08.2012 р. №0002722301, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 118 110,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3).

У відповідності до п. 5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включались, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з 01.03.2010 р. по 30.09.2010 р. за договором поставки від 10.03.2010 р. б/н ТОВ «Торговельний будинок «Цитринус» здійснювало поставку товарів ДП «Ялтакурорт» на загальну суму 30429114,05 грн.

При цьому позивач здійснював операції з придбання товарів (продуктів харчування, миючих засобів, палильно-мастильних матеріалів) у ТОВ «Торговельний будинок «Цитринус» для подальшого продажу санаторіям та підприємствам, що входять до системи ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2012 р. у справі № 2а-5186/11/0170/2, в якій встановлено, що висновки про завищення ДП «Ялтакурорт» валових витрат на загальну суму 25357594 грн., завищення валового доходу на загальну суму 27426687 грн. є такими, що зроблені податковим органом при неповному з'ясуванні обставин справи, невірному тлумаченні положень чинного законодавства України.

При цьому висновки суду ґрунтувалися, зокрема, на експертному висновку №37 від 10.01.2012 р. судово-економічної експертизи, проведеної в рамках адміністративної справи № 2а-5186/11/0170/2.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними бухгалтерського обліку платника податків позивачем за період часу березень-вересень 2010 р. відображена загальна сума постачання товарів від ТОВ «Торговельний дім «Цитринус» у розмірі 30429114,05 грн. (з урахуванням повернення), в тому числі ПДВ на суму 5071520,02 грн. Господарські операції по придбанню товарів у зазначеного контрагента відображені в бухгалтерському обліку позивача у повному обсязі.

Відповідно до відомостей бухгалтерського обліку, декларацій по податку на прибуток позивача його витрати на придбання товарів у ТОВ «Торговельний дім «Цитринус» за період часу березень - вересень 2010р. включені до складу валових витрат у повному обсязі на суму 25357594 грн., в його валові витрати станом на 30.09.2010 р. (з урахуванням постачання товарів від ТОВ «Торговельний дім «Цитринус») склали 32527418 грн. Розбіжності з відомостями, викладеними в акті перевірки, склали 25357594 грн. в сторону збільшення, що відбулось внаслідок того, що працівниками податкового органу не були прийняти до уваги первинні документи, які підтверджували постачання ТОВ «Торговельний дім «Цитринус» на адресу позивача товарів в зазначений період часу.

Крім того, за даними податкових накладних, реєстрів, отриманих податкових накладних, декларацій по ПДВ за період березень-вересень 2010р. позивачем відображено включення до складу податкового кредиту по ПДВ по операціях придбання товарів у ТОВ «Торговельний дім «Цитринус» ПДВ на суму 5121481 грн. Розбіжності з відомостями податкового органу щодо сум ПДВ, які були включені до складу податкового кредиту, склали 1627 грн. в сторону збільшення внаслідок не прийняття до уваги представниками податкового органу операцій по придбанню товару у ТОВ «Торговельний дім «Цитринус» за липень 2010 р.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та віднесення вартості товару до валових витрат відповідного періоду.

Крім того, слід зазначити, що з урахуванням вищевикладеного, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2012 р. та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов