Постанова № 35792464, 02.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року Справа № 908/1628/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:Варбанський С.Є. - голова Приазовської селищної ради; Черкез Є.В., дов. б/н від 18.06.2013р.;від відповідача:ОСОБА_6, дов. б/н від 19.02.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриазовської селищної радина постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013р.у справі господарського суду№908/1628/13 Запорізької областіза позовомПриазовської селищної ради Приазовського району Запорізької областідо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7пророзірвання договору оренди земельної ділянкиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2013р. у справі №908/1628/13 позовні вимоги задоволені. Розірвано договір оренди земельної ділянки, що розташована у селищі Приазовське Запорізької області по вул. Горького, поблизу автотраси Ростов - Одеса, біля джерела "Гук", укладений 03.09.1999р. між Приазовською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. у справі №908/1628/13 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Приазовська селищна рада, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В. було проведено повторний автоматичний розподіл справи №908/1628/13 відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.11.2013р. №08.03-04/1459.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.11.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 02.12.2013р. представники позивача підтримали вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приазовської селищної ради.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.09.1999р. між Приазовською селищною радою (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_7 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки терміном на 20 років, відповідно до умов якого орендодавець передав орендареві в оренду земельну ділянку загальною площею 0,12 га земель загального користування, розташовану у АДРЕСА_1 для благоустрою, реконструкції дренажу, наведення порядку, розміщення торгівельних місць.

Зазначений договір зареєстрований у Приазовському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі здійснено запис 03.09.1999р. за №1

Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.09.2012р., складеним державним інспектором відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Коробко Ю.В., та рішенням господарського суду Запорізької області від 01.11.2012р. у справі №5009/3588/12 встановлено, що на земельній ділянці площею 0,12га, яку використовує відповідач, розташовано 12 торгівельних малих архітектурних форм.

Відповідно до Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002р. "Про затвердження правил торгівлі на ринках" торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Як вже зазначалось вище, земельна ділянка надавалась в оренду відповідачу, зокрема, для розміщення торгівельних місць.

Отже, на відміну від місцевого господарського суду, апеляційна інстанція дійшла до вірного та обґрунтованого висновку, що виділення площі та розміщення на ній торгівельного кіоску (металевого кіоску, малої архітектурної форми) є розміщенням торгівельного місця, для чого, зокрема, й була надана земельна ділянка в оренду відповідачу.

Також апеляційним господарським судом обґрунтовано не прийняті в якості належних доказів порушення орендарем умов спірного договору акти обстеження орендованої земельної ділянки від 05.09.2012р., 23.05.2013р. та 17.06.2013р., оскільки останні складені в односторонньому порядку без участі орендаря або його уповноваженого представника.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлена сплата орендарем орендної плати у більшому розмірі, ніж визначено в договорі, що в свою чергу спростовує доводи позивача щодо неповної сплати орендних платежів за договором.

Апеляційним господарським судом встановлено, та це підтверджується матеріалами справи, що орендарем отриманні дозвільні документи на проведення будівництва, а саме: містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №29 від 31.08.2012р., а також розроблені та погоджені технічні умови та завдання на проектування, які є складовими проекту будівництва, який розроблений та затверджений у встановленому порядку.

Крім того, обґрунтованими є висновки апеляційної інстанції, що орендар має право провести реконструкцію дренажу в межах строку дії договору, оскільки умовами спірного договору не визначені строки для її проведення.

Також апеляційною інстанцією прийнято до уваги, що рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.2013р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013р. у справі №5009/4833/12, встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку відповідно до умов спірного договору оренди.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. у справі №908/1628/13 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. у справі №908/1628/13 - залишити без змін, а касаційну скаргу Приазовської селищної ради - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков