Постанова № 35787830, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7424/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Троян Н.М.,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря Золотоверх І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року №0000201530.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 02 серпня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2013 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак» є юридичною особою, яка перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби та зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія - Пак» за результатами якої складено акт від 22 лютого 2013 року № 803/1530/37788371 (т.1 а.с.7-20).

Згідно з висновками зазначеного акту, відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 77 343 грн.

На підставі та на виконання акту від 22 лютого 2013 року №803/1530/37788371 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року № 0000201530, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 77 343 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 19 336 грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення від 06 березня 2013 року №0000201530 було залишено без змін (а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, висновки акту перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак», на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, засновані на тому, що правочини між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, підприємствами покупцями і постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір поставки цукру № 14.11/01 від 13 жовтня 2012 року (т. 1 а.с. 116-120)

На підтвердження здійснення господарських операцій між сторонами даного договору позивачем до суду було надано наступні документи: податкові накладні, податкові накладні, виписки з рахунків, товарно-транспортні накладні, товарні накладні та специфікації.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні дорожні листи та акти прийому-передачі товару які свідчать про реальність виконання господарських операції між позивачем та контрагентами, з якими укладено відповідні договори постачання.

З п. 11.1 наведених вище Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, вбачаєтьсяё що, зокрема, дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів.

Окрім того, дослідивши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що товарно-транспортні накладні, товарні накладні та податкові накладні, які були складені за результатами операцій між позивачем та його контрагентами, не відповідають вимогам, які ставляться до первинної документації.

Так, у товарно-транспортних накладних, які містяться у матеріалах справи, не зазначено вагу «брутто» і «нетто» товару, не вказано найменування продукції, що поставляється відповідно до цих накладних, що обумовлює їх невідповідність типовим формам даного виду первинної документації, які затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346.

Товарні наклідні не містять відомостей про посаду особи отримувача, її прізвище та ініціали.

У податкових накладних також не зазначено даних, що дають змогу визначити посаду особи, яка посвідчила їх своїм підписом.

Зазначені недоліки первинних документів надають підстави для висновку про те, що вони складені із порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке було вказано вище, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктами 2.15, 2.16 зазначеного положення передбачено, що Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Згідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Окрім того, у суді апеляційної інстанції представник позивача не зміг пояснити невідповідність первинних документів, складених за участю товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак», а саме: товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, товарних накладних (а.с.198-215, т.1), (а.с.26-45, т.2) вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Слід також зазначити, що задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак», суд першої інстанції посилається на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, якою було визнано правомірність формування податкового кредиту ОСОБА_2.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що під час винесення зазначеної постанови предметом судового розгляду були господарські правовідносини фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та його контрагентів, серед яких товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак» не значиться.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії не має преюдиціальної сили щодо обставин формування податкового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що з матеріалів справи не вбачається реальність виконання господарських операцій між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. Товарно-транспортні, товарні та податкові накладні, надані позивачем на підтвердження факту виконання господарських операцій за правочинами із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, не можна вважати належною первинною документацією у розумінні законодавства в галузі бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Таким чином, дані документи є формально складеними та такими, що не посвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Дослідження вимог податкового законодавства, а саме ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, надає підстави стверджувати, що платник податку повинен формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг).

Окрім того, податкові накладні, за якими платник податку на додану вартість отримує право на формування податкового кредиту, повинні видаватися виключно на підставі здійснення реальних господарських операцій та мають відповідати вимогам законодавства у галузі бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема, містити посади осіб, які брали участь у відповідній господарській операції та підписали названі документи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у позивача відсутня належна первинна документація, яка надає право на формування податкового кредиту та підстави для спростування висновків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, викладених в акті перевірки від 22 лютого 2013 року №803/1530/37788371.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року №0000201530, прийняте відповідачем, є правомірним та, відповідно, не підлягає скасуванню, а тому апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві необхідно задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2013 року - скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року.

Згідно до ч.1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було невірно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а отже є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2013 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Л.О. Костюк

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.