Ухвала суду № 35787775, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1258/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представника відповідача Недосека І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005462301 та № 0005472301 від 21.11.2012 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, вфідповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з постачальниками: товариством з обмеженою відповідальністю «Метро МТД» (код 37100940) у січні 2011 року та з товариством з обмеженою відповідальністю «СКС-Ритм» (код 37448988) у травні, червні 2011 року.

Результати перевірки відображено в акті № 298/22-11/33903633 від 08.11.2012 року, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 53. ст. 5 та п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року та п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 129148 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року на суму 42192 грн. та за ІІ квартал 2011 року на суму 86956 грн.; а також пп. 7.2.3 п т.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 16897 від 03.04.1887 року та п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на загальну суму 109368 грн., в т.ч.: за січень 2011 року на суму 33754 грн., за травень 2011 року на суму 49036 грн. та за червень 2011 року на суму 26578 грн.

На підставі акта перевірки від 08.11.2012 року № 98/22-11/33903633 відповідачем 21.11.2012 р., прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005462301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 129148 грн. за основним платежем та в 1 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0005472301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 109368 грн. за основним платежем та в розмірі 1 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень відповідача скарги позивача було залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012 р №№ 0005462301, 0005472301 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції ПП «Охоронна компанія «Пересвіт» з його контрагентами ТОВ «Метро МТД» та ТОВ «СКС-Ритм» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у вказаних підприємств, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та неправомірне віднесення понесених за наслідками таких операцій витрат до валових.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «Метро МТД» та ТОВ «СКС-Ритм» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим контрагентом.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі актів ДПІ про проведення перевірки контрагентів позивача.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Черкасах отримано від ПІ у Печерському районі м. Києва акт від 30.08.11 № 1203/23-2/37100940 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро МТД» (код ЄДРПОУ 37100940) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень 2011 року, яким, як вказує відповідач, не підтверджено факти передачі товарів (послуг) від TOB «Метро МТД» до контрагентів - покупців та зазначено, що TOB «Метро МТД» проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. За адресою, вказаною в реєстраційних документах, а саме: 1103, м. Київ, вул. ДРУЖБИ НАРОДІВ, буд. 10 (адреса масової реєстрації) товариство не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб не відомо. Крім того, за даними податкової звітності та інформаційних баз даних встановлено відсутність у TOB «Метро МТД» трудових ресурсів, основних засобів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності товариства. Не підтверджено факт постачання товарів (послуг) підприємствам покупцям (замовникам) у січні 2011 року, що свідчить про те, що правочини, укладені ТОВ"Метро МТД" здійснені без мети настання реальних наслідків.

Крім цього, ДПІ у м. Черкасах отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт від 18.10.11 №1368/23-3/37448988 «Про результати документальної невиїзної перевірки TOB «СКС-Ритм» (код за ЄДРПОУ 37448988) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.11 по 31.08.11», в якому не встановлено факту передачі товарів (послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, товарно-транспортних накладних, документів, що засвідчують про транспортування, зберігання товарів TOB «СКС-Ритм» та зазначено, що операції купівлі-продажу TOB «СКС-Ритм» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є фіктивними по ланцюгу до «вигодонабувача». Згідно акта перевірки не встановлено за місцезнаходженням TOB «СКС-Ритм», товариство не декларувало доходи, отримані від продажу товарів (робіт, послуг) за І. II квартали 2011 року, встановлено відсутність трудових ресурсів та основних засобів.

Податковим органом надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що згідно з вимогами ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.236 Цивільного кодексу України, правочини укладені позивачем з вказаними суб'єктами господарювання є нікчемними та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

З матеріалів справи вбачається, що в період, за який було проведено перевірку позивача, ПП «Охоронна компанія «Пересвіт» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Метро МТД» та ТОВ «СКС-Ритм».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем (замовник) було укладено з ТОВ «Метро МТД» (виконавець) - договір про надання рекламних послуг № 0111 від 01.01.2010 р., згідно з умовами якого виконавець за дорученням замовника і відповідно до його замовлень зобов'язується виконувати роботи з надання рекламних послух, а останнє - приймати та оплачувати надані послуги.

Виконання умов вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

специфікація робіт по договору № 0111 від 01.01.2010 року (замовлення 2026), специфікація робіт по договору № 0111 від 01.01.2010 року (замовлення 2044), акт № 4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.01.2011 року, фотозвіт про розміщення об'єктів зовнішньої реклами, рахунок-фактура № СФ-000004 від 17.01.2011 року, податкова накладна № 6 від 17.01.2011 року, банківська виписка від 08.02.2011 року, банківська виписка від 28.02.2011 року, банківська виписка від 03.03.2011 року, акт № 12 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2011 року, фотозвіт про розміщення об'єктів зовнішньої реклами, рахунок-фактура № СФ-000006 від 31.01.2011 року, податкова накладна № 14 від 31.01.2011 року, виписка за особовим рахунком за 24.02.2011 року, виписка за особовим рахунком за 01.03.2011 року та реєстр виданих та отриманих податкових накладних від 20.02.2011 року.

Крім цього, позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «СКС-Ритм» - було укладено договір про надання рекламних послуг № 17 від 05.05.2011 р., згідно з умовами якого виконавець за дорученням замовника і відповідно до його замовлень зобов'язується виконувати роботи з надання рекламних послух, а останнє - приймати та оплачувати надані послуги.

Виконання умов договору № 17 від 05.05.2011 р підтверджують наступні первинні документи, що містяться в матеріалах справи:

акт № 66 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.05.2011 року, фотозвіт про розміщення об'єктів зовнішньої реклами, рахунок-фактура від 20.05.2011 року, виписка за особовим рахунком за 20.06.2011 року, виписка за особовим рахунком за 23.06.2011 року, банківська виписка від 21.06.2011 року, податкова накладна № 66 від 20.05.2011 року, акт № 96 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.05.2011 року, фотозвіт про розміщення об'єктів зовнішньої реклами, рахунок-фактура від 26.05.2011 року, виписка за особовим рахунком за 08.06.2011 року, банківська виписка від 19.06.2011 року, податкова накладна № 96 від 26.05.2011 року, акт № 134 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2011 року, фотозвіт про розміщення об'єктів зовнішньої реклами, рахунок-фактура від 31.05.2011 року, банківська виписка від 07.06.2011 року, податкова накладна № 134 від 31.05.2011 року, акт № 155 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.06.2011 року, рахунок-фактура від 22.06.2011 року, податкова накладна № 164 від 24.06.2011 року, банківська виписка від 19.07.2011 року, банківська виписка від 30.06.2011 року, виписка за особовим рахунком за 04.07.2011 року, виписка за особовим рахунком за 20.07.2011 року, акт № 252 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року,рахунок-фактура від 30.06.2011 року, податкова накладна № 242 від 30.06.2011 року, банківська виписка від 20.07.2011 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних від 19.06.2011 року.

Правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Колегією суддів встановлено, що на підтвердження реальності господарських операцій та економічної доцільності їх укладання позивачем надано суду копії договорів, укладених ПП «Охоронна компанія «Пересвіт» з ЗАТ «Орель-Лідер» від 01.02.2011 року № 012, з ТОВ «Сапсан-СП» - від 11.04.2011, з ТОВ «Розмрин Торг» - від 01.05.2011 року, що свідчить про те, що факт отримання рекламних послуг мав наслідком укладання позивачем з третіми особами договорів про надання охоронних послуг, які є основним видом господарської діяльності позивача.

Враховуючи те, що надання позивачу рекламних послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача та економічної доцільності, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та його контрагентами з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджено та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для надання послуг, що надані позивачу його контрагентами.

Виходячи з цього, висновки позивача про відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання спірних договорів не підтверджені належними доказами, а тому не можуть слугувати підставою для застосування до підприємства санкцій за порушення податкового законодавства за умова наявності первинних документів, що підтверджують реальне надання рекламних послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «Метро МТД» та ТОВ «СКС-Ритм»мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договору підряду, відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Метро МТД» та ТОВ «СКС-Ритм» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що місяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 02.12.2013 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.