Ухвала суду № 35787541, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4094/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рубан Л.П.,

від відповідача: Судакевич А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 липня 2013 року № 0001762202 та № 0001772202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та на виконання від 14 червня 2013 року № 267 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Лігран» за період з 1 січня 2010 року по 31 січня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 21 червня 2013 року № 216/22-011/00951770, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту135.2 статті 135, пункту 138.2 статті 138, статті 185, статті 186, статті 187, статті 187, статті 188, статті 200, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та заниження податку на прибуток.

На підставі акта перевірки від 21 червня 2013 року № 216/22-011/00951770 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 8 липня 2013 року № 0001762202 та № 0001772202.

Податковим повідомленням-рішенням від 8 липня 2013 року № 0001762202 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з податку на прибуток приватних підприємств на 43045 грн., у тому числі за основним платежем 28697 грн. та штрафними санкціями на суму 14348 грн.(а.с.13) та податкове повідомлення-рішення від 8 липня 2013 року № 0001772202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з податку на додану вартість на суму 40995 грн. , у тому числі 27330 грн. за основним платежем та 13665 грн. за штрафними санкціями (а.с.14).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Лігран» в період, що перевірявся, не мали реального характеру, первинні документи, видані на їх виконання, не відповідають встановленим вимогам, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є правомірним.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентом ТОВ «Лігран» є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ТОВ «Лігран» укладено договір поставки № 0108-Т від 01.08.2012 року. Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ТОВ «Лігран») передає, а Покупець (ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів») приймає макуху соняшникову (а.с.58-59).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 0108-Т виписано: товарно-транспорті накладні від 2 серпня 2012 року ТН № 208122 (а.с.61) та від 5 серпня 2012 року ТН № 208122 (а.с.62), рахунки-фактури від 2 серпня 2012 року № СФ-00204 (а.с.71) та від 3 серпня 2012 року № СФ-00206 (а.с.71), видаткові накладні від 3 серпня 2012 року № РН-0000196 (а.с.72) та від 7 серпня 2012 року № РН 0000197, податкові накладні від 3 серпня 2012 року № 194 та від 7 серпня 2012 року № 364, акти списання від 4 серпня 2012 року № 4597, від 9 серпня 2012 року № 4629, від 10 серпня 2012 року № 4637, книгу надходження (ваговий журнал), звіти про результати досліджень № 3568в/2 від 02 липня 2012 року (а.с.69-70).

Крім цього, 12.06.2012 року між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ТОВ «Лігран» укладено договір поставки № 1206-М, відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ «Лігран») передає, а Покупець (ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів») приймає макуху соняшникову(а.с.81-82).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 1206-М вписано: товарно-транспортну накладну від 12 червня 2012 року ТН № 1206122 (а.с.84), товарно-транспортну накладну від 12 червня 2012 року ТН № 12061121 (а.с.85), рахунок-фактуру від 12 червня 2012 року № СФ-00137 (а.с.86), рахунок-фактуру від 12 червня 2012 року № СФ-000136 (а.с.87), видаткову накладну від 13 червня 2012 року № РН-0000148 (а.с.88), видаткову накладну від 13 червня 2012 року № РН-0000150 (а.с.89), податкову накладну від 13 червня 2012 року № 668 (а.с.92), податкову накладну від 13 червня 2012 року № 670 (а.с.93).

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних не є належним доказом передачі товару, оскільки вони не містять даних щодо прізвища та ініціалів особи, яка прийняла товар, номеру, дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Крім цього, надані позивачем копії товарно-транспортних накладних про перевезення товару від ТОВ «Лігран» до ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», що здійснювалося за рахунок постачальника, не містять інформації щодо прізвища, імені, по-батькові посадової особи ТОВ «Лігран» , яка передала товар, дати та номеру довіреності на підставі якої отримано товар, та конкретизованої адреси пункту навантаження та розвантаження товару.

Товарно-транспортні накладні від 2 серпня 2012 року та 5 серпня 2012 року зареєстровані за однаковим номером ТН 208122, в них не зазначено точну адресу складу постачальника у м. Дніпропетровськ.

Як вбачається з копії договорів поставки № 0108-Т та № 1206-М, пунктом 5.4 яких передбачено, що якість товару, який постачається підтверджується сертифікатом якості виробника, та свідоцтво якості. Кожна партія товару повинна супроводжуватися свідоцтвом якості.

Копій свідоцтв якості на придбаний товар, які ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» позивачем не надано.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що книга приходу, надана позивачем, не є достатнім доказом отримання ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» товару, оскільки, товар, згідно книги приходу, було отримано ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» 7 серпня 2012 року. Однак, згідно актів списання №4597, №4629, №4637 макуха сонячна у кількості 71,205 тон було списано вже 4 серпня 2012 року, що додатково вказує на не отримання товару ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» від ТОВ «Лігран».

Як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження використання у господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ «Лігран», позивачем на вимогу суду першої інстанції надано: договір поставки від 19 травня 2012 року між ТОВ «Агро-Агро» та ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(а.с.94-96), видаткову накладну від 13 червня 2012 року № КЗ100043161 (а.с.97), довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 12 червня 2012 року № 516 (а.с.98), податкову накладну від 13 червня 2012 року № 647 (а.с.99),банківські виписки (а.с.100).

З наданих апелянтом доказів подальшої реалізації отриманого від ТОВ «Лігран» іншим суб'єктам господарювання неможливо встановити, який саме товар було реалізовано.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій, проте, з аналізу усіх первинних документів, наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, не вбачається, що вказані документи такі операції підтверджують.

Тобто, по суті не надано тих матеріалів, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.

Позивачем та його контрагентом не наведено та не доведено обставин, не надано інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності або окремо підтверджувати фактичне вчинення спірних операцій та зумовлювали право позивача на формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача) з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Лігран» не мали реального характеру, оскільки не підтверджуються необхідними документами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лігран» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту не підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Лігран» не повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки не підтверджуються відповідними первинними документами.

Посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п.1, п.5 ст.203, п.1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає недоречними у зв'язку з тим, що на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Одночасно суд звертає увагу, що наявність порушень податкового законодавства, що була встановлена відповідачем під час проведення перевірки, є приводом для застосування до відповідачів відповідальності, згідно з вимогами законодавства у сфері оподаткування, що і було зроблено податковим органом шляхом винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.