Ухвала суду № 35787557, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13881/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сілард» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.05.2013 р. №№ 0001592260, 0001582260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2012 року та податку на прибуток за IV квартал 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерколірметгруп», код ЄДРПОУ 3738733.

Результати перевірки відображено в акті від 13.05.2013 № 1489/22-621/34647641, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за грудень 2012 року всього у сумі 466 805 грн.; пп. 139.1.9, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік на суму 490 145 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року на суму 490 145 грн.

На підставі акта перевірки від 13.05.2013 № 1489/22-621/34647641 відповідачем 28.05.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001592260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 466 805 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 116 701 грн.; та № 0001582260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 490 145 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 122 536 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень відповідача скарги позивача було залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 р. №№ 0001592260, 0001582260 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Сілард» з його контрагентом ТОВ «Інтерколірметгруп» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та неправомірне віднесення понесених за наслідками таких операцій витрат до валових.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Інтерколірметгруп» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим контрагентом.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта ДПІ в м. Полтава ДПС від 10.04.2013 № 439/22.5-10/37386733 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерколірметгруп» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2011 року - лютий 2013 року, в якому встановлено відсутність за місцем реєстрації, стан платника на 15.02.2013 - 9 (направлено повідомлення 15-ОП до державного реєстру щодо відсутності платника на місцезнаходженням); встановлено відсутність умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів. Виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), та придбання у постачальника товарів (робіт, послуг).

Податковим органом надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що згідно з вимогами ст.203, ст.215, ст.216, ст. 228, ст.236 Цивільного кодексу України, правочини укладені позивачем з вказаним суб'єктом господарювання є нікчемними та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Суд першої інстанції встановив, що перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік встановлено їх завищення всього на суму 2 334 025 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року на суму 2 334 025 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на прибуток в результаті порушень встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті за 2012 рік на суму 490 145 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року на суму 490 145 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 встановлено його завищення всього у сумі 466 805 грн.

На формування зазначених показників мали вплив договірні взаємовідносини позивача з ТОВ «Інтерколірметгруп».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з ТОВ «Інтерколірметгруп», було укладено договір про постачання вугільної продукції від 03.12.2012 № 03/12/1, згідно з умовами якого ТОВ «Інтерколірметгруп» як постачальник зобов'язується поставити позивачу як покупцю вугільну продукцію (вугілля) у кількості, якості, строках, цінах, асортименті і з якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, додатками до нього. Покупець зобов'язується прийняти вугілля, яке відповідає показникам якості вугілля встановлених за цим договором, та оплатити його у строки та на умовах даного договору. Постачальник зобов'язується поставити вугілля у кількості, обговореній у відповідних Додаткових угодах до цього договору. Форма Додаткової угоди наведена у додатку №1 до договору. Додаток №1 є невід'ємною частиною даного договору.

Постачання вугілля за відповідною Додатковою угодою здійснюється партіями, на підставі письмової заявки покупця, на умовах EXW склад постачальника в редакції ІНКОТЕРМС 2010, з урахуванням застережень і умов, що передбачені цим договором, Додатковими угодами та додатками до договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти приймання-передачі відвантаженої вугільної продукції від 15.12.2012 № 1, від 19.12.2012 № 2, від 24.12.2012 № 3, від 25.12.2012 № 4, від 26.12.2012 № 5, від 27.12.2012 № 6, від 28.12.2012 № 7, від 29.12.2012 № 8, від 30.12.2012 № 9, №10; видаткові накладні від 15.12.2012 № 123, від 19.12.2012 № 124, від 24.12.2012 № 167, від 25.12.2012 № 167, від 26.12.2012 № 169, від 29.12.2012 № 192, від 28.12.2012 № 191, від 30.12.2012 № 193, від 31.12.2012 № 194, від 19.12.2012 № 243, від 19.12.2012 № 244; податкові накладні від 15.12.2012 № 10, від 19.12.2012 № 11, від 19.12.2012 № 130, від 19.12.2012 № 131, від 24.12.2012 № 54, від 25.12.2012 № 55, від 26.12.2012 № 56, від 27.12.2012 № 60, від 28.12.2012 № 78, від 29.12.2012 № 79, від 30.12.2012 № 80, від 31.12.2012 № 81; банківські виписки, товарно-транспортні накладні( а/с 27-31, том 1 додатку).

Правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано суду договір № 40 від 30.10.2012 про надання транспортно-експедиційних послуг. Згідно даного договору ТОВ «Востокторгсервіс-Групп» як виконавець бере на себе зобов'язання надавати позивачу як замовнику автотранспортні послуги, надаючи наявний в його розпорядженні автомобільний транспорт. Замовник в свою чергу, бере на себе зобов'язання сплатити виконавцю за надані послуги в порядку та на умовах, що надаються даним договором. На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем надано акти наданих послуг від 02.12.2012 № 02121201, від 03.12.2012 № 03121207, від 04.12.2012 № 04121204, від 05.12.2012 № 05121203, від 06.12.2012 № 06121203, від 22.12.2012 № 22121203, від 26.12.2012 № 26121207, товарно-транспортні накладні ( а/с 68 - 120, том 1 додатку); платіжні доручення № 13 від 10.01.2013, № 12 від 10.01.2013, № 373 від 19.12.2012, № 366 від 17.12.2012.

Між позивачем та ГП «Луганскуголь» в особі ОП «ГОФ «Словяносербская» був укладений договір № 170 від 10.12.2012, за яким ГП «Луганскуголь» в особі ОП «ГОФ «Словяносербская» як виконавець надає позивачу послуги по важенню, навантаженню та розвантаженню вугільної продукції. На виконання умов договору надано калькуляції вартості навантаження в залізничні вагони ( а/с 125 - 132, том 1 додатку); акти наданих послуг від 31.12.2012; платіжні доручення № 386 від 27.12.2012.

Між позивачем та ГП «Луганскуголь» в особі ОП «ГОФ «Словяносербская» був укладений договір № 169 від 10.12.2012, за яким останній приймає та надає послуги позивачу з визначенню якісних показників вугілля. На виконання умов договору позивачем надано калькуляцій вартості затрат по виробництву аналізу однієї проби та оформлення на неї сертифіката якості ( а/с 134-136, том 1 додатку, відомості плати за користування вагонами (контейнерами) ( а/с 137-139, том 1 додатку); акти наданих послуг від 31.12.2012, від 31.12.2012; платіжні доручення № 371 від 19.12.2012, № 370 від 17.12.2012.

Враховуючи те, що постачання позивачу вугілля підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та його контрагентами з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Інтерколірметгруп» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договору підряду, відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з контрагентом повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що місяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.