Ухвала суду № 35785460, 25.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/1783/13-а

25.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Курапової З.І. ,

Кобаля М.І.

секретар судового засідання Жабенко І.М.

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в місті Севастополі 02.11.1999 року;

представник позивача, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність №б/н від 01.01.2013 року;

представник відповідача, Севастопольської міської державної адміністрації - Доденков Антон Юрійович, довіреність 2188/24/2-13 від 01.04.2013 року;

представник третьої особи, Комунального підприємства «Житлосервіс-15» - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

третя особа, ОСОБА_5 - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Куімов М.В.) від 31.07.2013 року у справі №827/1783/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99055)

до Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011),

треті особи: Комунальне підприємство «Житлосервіс-15» (вул. М. Музики, 88-А, м. Севастополь, 99055),

ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, 99055),

про визнання протиправним та скасування розпорядження «Про зміну статусу гуртожитку по АДРЕСА_1» від 22.07.2009 року №580-р,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31.07.2013 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи по справі: Комунальне підприємство «Житлосервіс-15», ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування розпорядження «Про зміну статусу гуртожитку по АДРЕСА_1» від 22.07.2009 року №580-р.

Не погодившись із вищевказаною постановою суду, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31.07.2013 року по справі №827/1783/13-а та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 25.11.2013 року позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній викладених, просили її задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31.07.2013 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.11.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги за необґрунтованістю з підстав, викладених у письмових запереченнях (Т.5 а.с.36-41), просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31.07.2013 року без змін.

Представник третьої особи - Комунального підприємства «Житлосервіс-15», третя особа ОСОБА_5 у судове засідання 25.11.2013 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство «Житлосервіс-15», ОСОБА_5, уточнивши позовні вимоги у порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (Т.1 а.с.80-85, 115-118, 138-141, 148-151) про визнання протиправним та скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 22.07.2009 року №580-р «Про зміну статусу гуртожитку по АДРЕСА_1», мотивуючи позовні вимоги тим, що зазначене розпорядження порушує особисті немайнові права позивача на безпечні умови існування її багатодітної сім'ї, порушує єдиний законний порядок забезпечення громадян житлом та перешкоджає реалізації права позивача на житло, порушує норми ч.3 ст.375 та ч.1 ст.376 ЦК України, а також інші норми містобудівельного законодавства України, прийняте з перевищенням повноважень відповідача. Позивач зазначає, що на підставі заяв мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 про зміну статусу гуртожитку на статус житлового будинку, Севастопольською міською державною адміністрацією 22.07.2009 року прийнято розпорядження №580-р, яким змінено статус будівлі, визнано будівлю зазначеного гуртожитку житловим будинком. Зміна статусу гуртожитку була проведена формально: без визначення необхідних коштів - з покладанням витрат на мешканців гуртожитку, без розроблення проекту реконструкції гуртожитку проектною організацією, без проведення реальної реконструкції будівлі, без відселення мешканців, без прийняття житлового будинку в експлуатацію державною комісією. Перед видачею розпорядження про надання гуртожитку статусу житлового будинку не було проведено його попереднього обов'язкового переобладнання в житловий будинок шляхом реконструкції згідно вимог ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». При цьому, відповідач не мав повноважень на видачу оскаржуваного розпорядження, оскільки не є виконавчим органом Севастопольської міської ради. Також, на думку позивача, було незаконно проведено розподіл житла у будинку АДРЕСА_1, який належить територіальній громаді м. Севастополя. З наведених підстав позивач просила задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011 року, відмовлено ОСОБА_2 у відкритті провадження у справі за її позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання дій неправомірними (Т.1 а.с.2-3,48-50).

23.06.2011 року ухвалою Вищого адміністративного суду України задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 Скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29.12.2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (Т.1 а.с.67-69).

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.07.2011 року відкрито провадження в апеляційній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання дій протиправними, залучено до участі у справі в якості третіх осіб Комунальне підприємство «Житлосервіс-15», ОСОБА_5, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (Т.1 а.с.71, 72).

23.12.2011 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство «Житлосервіс-15», ОСОБА_5, на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (Т.1 а.с.186).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 Скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.12.2011 року. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (Т.1 а.с.217-218).

30.03.2012 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя позовну заяву ОСОБА_2 до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство «Житлосервіс-15», ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування розпорядження залишено без розгляду (Т.2 а.с.41).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 Скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.03.2012 року. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (Т.2 а.с.110-111).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Севастопольської міської державної адміністрації , треті особи: Комунальне підприємство «Житлосервіс-15», ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування розпорядження (Т.2 а.с.182-183, 230-231).

13.06.2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України частково задоволена касаційна скарга ОСОБА_2 Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.11.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (Т.3 а.с.216-220).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 22.07.2009 року №580-р прийняте за ініціативою мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1, є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, та не порушує прав позивача, оскільки ОСОБА_2, отримавши ордер, продовжує займати 4-х кімнатний блок на сім'ю з чоловіком та 6 дітьми і залишається з 2002 року на пільговому обліку у Відділі обліку та розподілу житлової площі Севастопольської міської державної адміністрації.

Судова колегія погоджується з наведеними висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Статтею 380 Цивільного кодексу України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до статті 127 Житлового кодексу Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Пунктом 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208, встановлено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Примірного положення під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки. Переобладнання жилих будинків під гуртожитки провадиться з дозволу виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Пунктом 4 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що гуртожитки підрозділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей).

З системного аналізу наведених правових норм слідує, що надання гуртожитку статусу житлового будинку можливе лише після переобладнання цього будинку шляхом реконструкції відповідно до вимог ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», а не на підставі розробленої та узгодженої технічної документації.

Матеріали справи містять відомості про те, що протягом 2008 року громадяни, які мешкають у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1 звернулись до Комунального підприємства «Житлосервіс-15» із заявами про зміну статусу їх гуртожитку на статус житлового будинку (Т.3 а.с.11-195).

09.06.2009 року на підставі заяв мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 Комунальне підприємство «Житлосервіс-15» звернулось до Севастопольської міської державної адміністрації із клопотанням №2/535 про зміну статусу гуртожитку на житловий будинок (Т.3 а.с.3).

29.12.2007 року розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №1229-р затверджений акт обстеження стану житлового будинку від 13.12.2007 року та визнано будинок АДРЕСА_1 таким, що відповідає санітарним та технічним вимогам, придатним для мешкання, будівлю можливо використовувати в якості житлового будинку (Т.3 а.с.9, 10).

Відповідно до листа Севастопольської міської ради від 16.06.2009 року №03-15/2604 постійними комісіями міської Ради з питань ефективного використання комунальної власності та з питань функціонування міського господарства, транспорту та зв'язку прийнято рішення про надання згоди на переведення в статус житлового будинку, зокрема гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1. Міська рада не заперечує проти переведення зазначеного гуртожитку у статус житлових будинків (Т.3 а.с.4).

Протоколом №7 засідання громадської комісії з житлових питань при Севастопольській міській державній адміністрації від 11.06.2009 року прийнято рішення про рекомендацію керівництву державної адміністрації задовольнити клопотання Комунального підприємства «Житлосервіс-15», звернення громадян про зміну статусу гуртожитку з виданням ордерів (Т.3 а.с.2).

22.07.2009 року Севастопольською міською державною адміністрацією на підставі клопотання Комунального підприємства «Житлосервіс-15» від 09.06.2009 року №2/535, заяв громадян, які тривалий час проживають у гуртожитку про зміну статусу гуртожитку по АДРЕСА_1 на житловий будинок і видачу ордерів, акту міжвідомчої міської комісії з обстеження стану гуртожитку про визнання його придатним для постійного проживання, затвердженого розпорядженням міської державної адміністрації від 29.12.2007 року №1229-р, листа Севастопольської міської ради від 16.06.2009 року №03-15/2604, з урахуванням рішення громадської комісії житлових питань при міській держадміністрації від 11.06.2009 року (протокол №7) прийнято розпорядження №580-р «Про зміну статусу гуртожитку по АДРЕСА_1», яким змінено статус гуртожитку по АДРЕСА_1 на житловий будинок, зобов'язано Відділ обліку та розподілу житлової площі видати ордери громадянам згідно з додатком, зобов'язано Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» внести зміни до інвентарної справи на вказаний житловий будинок (Т.1 а.с.166).

Ордери на житлову площу у зв'язку зі зміною статусу будівлі були видані мешканцям гуртожитку по АДРЕСА_1 відповідно списку, який є додатком до розпорядження голови міської державної адміністрації від 22.07.2009 року №580-р (Т.1 а.с.167-182).

Так, 09.12.2010 року ОСОБА_2 також звернулась до відповідача із заявою про видачу ордеру на займані кімнати у комунальній квартирі АДРЕСА_1 у зв'язку зі зміною статусу гуртожитку (Т.2 а.с.12) та 26.01.2011 року Севастопольською міською державно адміністрацією прийнято розпорядження №75-р «Про видачу ордеру ОСОБА_2» (Т.2 а.с.10)

При цьому, згідно довідки Відділу обліку та розподілу житлової площі Севастопольської міської держаної адміністрації №15667 від 13.11.2012 року позивач складом сім'ї вісім чоловік перебуває на квартирному обліку при Севастопольській міській державній адміністрації з 02.04.2002 року (Т.3 а.с.1).

Також, судом першої та апеляційної інстанції встановлено та це не спростовувалось й поясненнями представника відповідача під час апеляційного перегляду справи, що перед наданням відповідачем вказаному гуртожитку по АДРЕСА_1 статусу житлового будинку не було проведено його переобладнання в житловий будинок шляхом реконструкції згідно вимог ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення».

Проте, колегія суддів вважає та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не проведення реконструкції зазначеного гуртожитку відповідно до вимог ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» не породжує наслідків у вигляді скасування зазначеного розпорядження від 22.07.2009 року №580-р.

Щодо повноважень Севастопольської міської державної адміністрації на прийняття оскаржуваного розпорядження колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 15 Житлового кодексу Української РСР визначено, що виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті: 1) здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду; 2) керують житловим господарством, забезпечують належний технічний стан, капітальний і поточний ремонт житлового фонду, що є у віданні Ради; 3) здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад; 4) здійснюють контроль за станом та експлуатацією відомчого житлового фонду; 5) здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях, затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов; 6) приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради, затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду; 7) здійснюють облік громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджують списки осіб, які вступають до житлово-будівельного кооперативу, і рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу про прийом до членів кооперативу та про надання квартири; 8) здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків, скасовують рішення загальних зборів або правління житлово-будівельного кооперативу, що суперечать законодавству; 9) приймають рішення про включення жилих приміщень до числа службових, затверджують рішення загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених про включення жилих приміщень у будинках колгоспів до числа службових і перелік категорій працівників, яким можуть надаватися такі приміщення; 10) видають ордери на жилі приміщення; 11) видають охоронні свідоцтва (броню) на жилі приміщення; 12) здійснюють контроль за утриманням будинків, що належать громадянам; 13) подають громадянам допомогу в проведенні ремонту жилих приміщень.

Виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів вирішують й інші питання в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до частини 1 статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Аналогічна норма закріплена у частині 1 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» №586-XIV від 09.04.1999 року.

Згідно з частиною 2 статті 118 Конституції України та частиною 4 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Пунктом 10 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що до прийняття законів, що визначають особливості здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі відповідно до статті 118 Конституції, виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації.

При цьому, Верховною Радою України до теперішнього часу не прийнятий Закон України «Про статус міста - героя Севастополя», яким повинні бути передбачені особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м. Севастополі.

Указом Президента України «Про Положення про місцеву державну адміністрацію» №252/92 від 14.04.1992 року та Указом Президента України «Про обласні, Київську і Севастопольську міські, районні, районні в містах Києві і Севастополі державні адміністрації» №640/95 від 24.07.1995 року встановлено, що місцеві державні адміністрації є правонаступниками виконавчих комітетів відповідних Рад щодо їх зобов'язань, прав та обов'язків.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розгляд і вирішення питань використання, збереження та управління житловим фондом, а також питань, що стосуються порядку розподілу і надання житлових приміщень комунальної форми власності, оформлення і видачі ордерів громадянам, що перебувають на відповідному обліку належить до компетенції Севастопольської міської державної адміністрації, у зв'язку з чим твердження позивача про те, що вирішення зазначених житлових питань належать до безпосередніх повноважень Севастопольської міської ради є безпідставними.

Також, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було вірно зазначено, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №580-р від 22.07.2009 року є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, а на підставі приписів цього розпорядження у мешканців гуртожитку виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією їх певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і вони ці права вже реалізували.

Так, деякі мешканці гуртожитку по АДРЕСА_1 у період з 2009 року по 2012 рік приватизували квартири житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним списком (Т.4 а.с.66-68).

Крім того, згідно відповіді Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської ради №6255 від 01.06.2012 року відомості про статус об'єкту нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 змінені в інформаційній електронній базі Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської ради та в графі «тип об'єкту» міститься запис - житловий будинок (Т.4 а.с. 182).

Колегія суддів вважає та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване розпорядження не порушує житлові права позивача, оскільки ОСОБА_2 після зміни статусу гуртожитку на житловий будинок, отримала ордер та продовжує займати разом із своєю сім'єю кімнати 2, 3, 4 квартири АДРЕСА_1 (Т.5 а.с.22) та з 2002 року перебуває на пільговому квартирному обліку у Відділі обліку і розподілу житлової площі Севастопольської міської державної адміністрації.

З урахуванням всього вищенаведеного у сукупності, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх порушення, неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищезазначене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною 3 статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31.07.2013 року у справі №827/1783/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31.07.2013 року у справі №827/1783/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис З.І.Курапова

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Воробйова