Ухвала суду № 35783072, 29.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 р. Справа № 32010/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області про визнання незаконними податкового повідомлення - рішення та його скасування,-

В С Т А Н О В И Л А:

04.03.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконними податкового повідомлення - рішення та його скасування.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатом проведеної виїзної позапланової перевірки позивача з питань взаємовідносин з Хмельницькою регіональною філією Д П «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за період з 18.02.2008 року по 31.12.2009 року складено акт від 02.02.2010 року № 77/17-2859716234 на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення № 0000881701/0 від 09.02.2010 року яким йому визначено податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 19711,30 грн. Просить оскаржуване рішення скасувати, оскільки висновок відповідача внаслідок перевірки є незаконним, тому що всі дії по виконанню умов договорів підтверджуються документально, податковий облік підтверджується первинними документами, які були надані при проведення перевірки.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року адміністративний позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області від 09 лютого 2010 року № 0000881701/0 про нарахування ОСОБА_1 м.Волочиськ Хмельницької області податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 19711,30 грн.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству, так як договір є нікчемним, у діях позивача при укладенні спірного договору немає ознак його реального виконання, тому що при перевірці встановлено відсутність результатів виконання договорів, що підтверджується відсутністю документів про наслідки надання послуг.

У ході апеляційного розгляду позивач надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що для прийняття рішення із спору необхідно встановлювати, у чому виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у фізичної особи не може вважатись установленою.

Намір сторін у дослідженому договорі, щодо вчинення господарських зобов'язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у судовому засіданні свого підтвердження не знайшов, тому позов необхідно вважати обґрунтованим та повністю доведеним у судовому засіданні дослідженими доказами.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець Волочиської районною державною адміністрацією Хмельницької області 18.02.2008 року за № 2 654 000 0000 002199 : відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів т обов'язкових платежів і зобов'язаний їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.

Позивач взятий на податковий облік у відповідача 19.02.2008 року за № 3679.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань взаємовідносин з Хмельницької) регіональною філією Д П «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України».

За результатами перевірки був складений Акт про результати виїзної позапланової перевірки від 02 лютого 2010 року № 77/17-2859716234, «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки суб'єкта господарської діяльності фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з питань взаємовідносин з Хмельницькою регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України код ЄДРПОУ 26431921 за період з 18.02.2008 року по 31.12.2009 року», і якому відповідачем було зроблено висновок про нікчемність договору укладеного позивачем із Хмельницькок регіональною філією Д П «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», на підставі ч. ч. 1 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, 228 ЦК України, тому що його вчинення не було спрямовано на настання правових наслідків.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000881701/0 від 09 лютого 2010 року яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 19711,30 грн.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Колегія суддів зазначає, що зазначений договір відповідач вважає нікчемним, про що зроблено відповідний висновок в акті перевірки, а також такі обставини доводились представником відповідача в судовому засіданні. Разом з тим, суд вважає, що підстав вважати такий договір нікчемним немає, за таких обставин.

Згідно із ч. ч. 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що із змісту ст. 228 ЦК України, суд приходить до висновку, що цивільні правочини, які порушують публічний порядок є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України, що дає право суду застосувати до сторін правові наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з думкою суд першої інстанції, що відповідач зобов'язаний був довести відповідними доказами намір відповідача при укладені зазначеного договору, що зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і на незаконне заволодіння майна держави, у цьому випадку несплаченими позивачем до державного бюджету податками.

В підтвердження реальності виконання договору від 1 липня 2008 року без номера позивач надав посадовим особам податкового органу копію самого договору, копії актів здачі-приймання робіт по обробці даних, що зазначено у акті перевірки, книгу обліку доходів та витрат ф 10, копії банківських виписок про рух коштів по рахунку позивача.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що посадовою особою податкового органу при оформленні результатів перевірки відповідним Актом не зазначено жодного доказу на підтвердження висновків про нікчемність договору.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що не слід брати до уваги заперечення представника відповідача про те, що виконання договору не спричинило реального настання наслідків, так як це є суб'єктивними висновками посадової особи відповідача, які не підтверджені жодними доказами. Встановити нікчемність договору тільки за таких обставин суд не вважає за можливе.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Для прийняття рішення із спору необхідно встановлювати, у чому виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у фізичної особи не може вважатись установленою.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що намір сторін у дослідженому договорі, щодо вчинення господарських зобов'язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у судовому засіданні свого підтвердження не знайшов, тому позов необхідно вважати обґрунтованим та повністю доведеним у судовому засіданні дослідженими доказами і його необхідно задовольнити та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача про нарахування податкового зобов'язання позивачу.

Що стосується законності призначення та порядку проведення перевірки, то колегія суддів зазначає.

Наказ на проведення перевірки прийнятий на підставі п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-12 від 04.12.1990 року, та є мотивованим.

Аналіз ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» дає підставу прийти до висновку, що рішення суду для проведення позапланової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності приймати не треба, достатньо мотивованого наказу керівника податкового органу.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року у справі №2а-1675/10/2270/1- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний