Постанова № 35782743, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/14592/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Пешков О.О., довіреність № 3 від 02.01.2013;

відповідача:Чередніченко Г.О., довіреність № 12/2013 від 10.01.2013;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013

у справі № 910/14592/13 (суддя: Ониськів О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА"

до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування"

про відшкодування шкоди в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НОВА" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2013 у справі № 910/14592/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" страхове відшкодування в сумі 2293,34 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1407,50 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-Страхування" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 у справі № 910/14592/13 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2013 № 910/14592/13 у справі № 910/14592/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2013 прийнято до розгляду справу № 910/14592/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 02.12.2013 о 12:30.

02.12.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

02.12.2013 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

02.12.2013 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 у справі № 910/14592/13 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

26.05.2008 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА" (страховик) та Алєксєєвим В'ячеславом Михайловичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування № 534 (надалі - договір).

Згідно умов договору об'єктом страхування є транспортний засіб марки "Daewoo Sens", державний номер ВТ 5039 АС.

28.07.2008 в м. Херсоні по вул. Тіраспольській сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу "Daewoo Sens", державний номер ВТ 5039 АС, який належить на праві власності Алєксєєву В'ячеславу Михайловичу та перебував під його керуванням, і транспортного засобу марки "ВАЗ", державний номер ВТ 4526 АН, який перебував під керуванням Буженка Володимира Вікторовича.

Транспортний засіб "ВАЗ", державний номер ВТ 4526 АН, застраховано у Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" згідно Полісу № ВА/8614403, страхувальником за яким є Буженко В.В.

Постановою Суворовського районного суду міста Херсона від 25.09.2008 у справі № 3-24991/2008 Буженка В.В. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту № 2432/28Д-08 від 06.08.2008 про визначення матеріального збитку, пошкодження транспортного засобу марки "Daewoo Sens", державний номер ВТ 5039 АС, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 2803,34 грн., які були виплачені згідно платіжного доручення № 12731 від 19.09.2008 року.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 228 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене вище, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Daewoo Sens", державний номер ВТ 5039 АС, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог скаржник стверджує, що позивач для звернення до суду з позовом пропустив строк позовної давності передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України, і на застосуванні якого ним було заявлено при розгляді справи місцевим господарським судом.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Приписами ч. 6 ст. 261 ЦК України встановлено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникає право подати регресний позов до суду (правова позиція, що викладена в постанові Судової палати у господарський справах Верховного суду України № 58/168 від 27.03.12.).

У відповідності до наявного в матеріалах справи платіжного доручення страхове відшкодування було виплачено позивачем 19.09.2008.

При цьому, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, перебіг строку позовної давності в даному випадку розпочався 19.09.2008 та закінчився 19.09.2011.

З оскаржуваного рішення вбачається, що судом встановлено, що для захисту своїх порушених прав позивач 16.09.2011 (згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення) звернувся до Суворовського районного суду міста Херсона з позовом про стягнення шкоди, завданої в результаті ДТП, в задоволенні якого рішенням вказаного суду від 05.12.2011 у справі № 2-4226/11 було відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу стало відомо про існування Полісу № ВА/8614403 лише після відкриття Суворовським районним судом міста Херсона провадження по справі № 2-4226/11.

Отже, місцевим господарським судом вірно встановлено переривання строку позовної давності, про що свідчить звернення позивача з позовом до винної у скоєнні ДТП особи, зокрема, 16.09.2011.

Оскільки, позивачем не пропущено строку позовної давності, то його порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності передбачено, що ліміт відповідальності згідно полісу цивільно-правової відповідальності № ВА/8614403 встановлено у розмірі 51000,00 грн.,

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 510,00 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 у справі № 910/14592/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 у справі № 910/14592/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/14592/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко