Рішення № 35781491, 25.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-56/16898-2012 25.11.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія»до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ»простягнення 17 314 842,24 грн.та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія»за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ»про стягнення 10 002 038,00 грн.

Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Баранов Д.О.

Стасюк С.В.

Представники сторін (за первісним позовом):

від позивача:Сидоров П.В.від відповідача:Кулік С.В.від третьої особи:Процюк О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді господарського суду міста Києва знаходиться справа №5011-56/16898-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» про стягнення 17 233 436,95 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» про стягнення 10002038,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №1866 від 13.09.2011 р. позивач здійснював поставку сировини для харчової промисловості, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 15 446 528,80 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 128 735,86 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 891,24 грн. та 3% річних у розмірі 84 307,99 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-56/16898-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. розгляд справи відкладено на 15.01.2013 р.

В межах справи № 5011-56/16898-2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» звернулось із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» про стягнення 10 002 038,26 грн., в тому числі 7 783 397,57 грн. збитків (упущеної вигоди), що відшкодована ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» ТДВ «ЖЛ», 1 999 002,69 грн. упущеної вигоди ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» та 219 638,00 грн. пені за Договором поставки № 1866 від 13.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2012 р. порушено провадження за зустрічною позовною заявою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2013 р. розгляд справи відкладено на 28.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2013 р. розгляд справи відкладено на 12.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2013 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів, задоволено клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, а розгляд справи відкладено на 26.02.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.02.2013 р. справу № 5011-56/16898-2012 передано для розгляду судді Бойко Р.В., у зв'язку із перебуванням судді Джарти В.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2012 р. справу прийнято до провадження суддею Бойком Р.В.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 01.03.2013 р. справу № 5011-56/16898-2012 передано судді Джарти В.В., у зв'язку із поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2013 р. розгляд справи призначено на 19.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТДВ «ЖЛ», розгляд справи відкладено на 02.04.2013р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2013 р. розгляд справи відкладено до 16.04.2013 р.

02.04.2013 р. до господарського суду міста Києва від позивача (за первісним позовом) надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 17 233 436,95 грн. основної заборгованості, 447 922,11 грн. 3% річних, 63 263,47 грн. інфляційних втрат та 2 239 610,57 грн. пені, а всього - 17 233 436,95 грн.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 15.04.2013 р. №04-1/206, у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Джарти В.В., справу №5011-56/16898-2012 передано уповноваженій особі для здійснення повторного автоматичного розподілу.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу № 5011-56/16898-2012 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2013 р. суддею Бойком Р.В. прийнято справу №5011-56/16898-2012 до провадження та призначено розгляд справи на 13.05.2013 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Приходько Наталії Григорівні, та зупинено провадження у справі до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

20.08.2013 р. до канцелярії суду від судового експерта Приходько Наталії Григорівни надійшов висновок №8/08-2012 за результатами проведення судово-економічної експертизи документів, складений 16.08.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2013 р. поновлено провадження у справі № 5011-56/16898-2012 та призначено на 12.09.2013 р.

В судовому засіданні 12.09.2013 р. оголошувалась перерва до 26.09.2013 р.

26.09.2013 р. до господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17 314 842,24 грн., в тому числі заборгованість за невиконані зобов'язання по сплаті за поставлену продукцію в сумі 14 482 639,99 грн., 3% річних у розмірі 447 959,72 грн., інфляційні втрати у розмірі 134 001,10 грн., пеню у розмірі 2 250 241,43 грн.

В судовому засіданні 26.09.2013 р. оголошувалась перерва до 14.10.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. вирішено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), суддя Босий В.П., суддя Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. колегією суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий), суддя Босий В.П., суддя Стасюк С.В. прийнято справу №5011-56/16898-2012 до провадження та призначено розгляд справи на 07.11.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.11.2013 р. справу №5011-56/16898-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий), суддя Омельченко Л.В., суддя Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2013 р. колегією суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий), суддя Омельченко Л.В., суддя Стасюк С.В. прийнято справу №5011-56/16898-2012 до провадження.

07.11.2013 р. до початку судового засідання від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про призначення повторної експертизи.

З огляду на те, що відповідачем не доведено наявності обставин, з яким пов'язується можливість призначення повторної експертизи, наведене клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2013 р. розгляд справи відкладався на 25.11.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. справу № 5011-56/16898-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), суддя Баранов Д.О., суддя Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. колегією суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий), суддя Баранов Д.О., суддя Стасюк С.В. прийнято справу №5011-56/16898-2012 до провадження.

В судове засідання, призначене на 25.11.2013 р., представник позивача за первісним позовом з'явився, підтримав подану 26.09.2013 р. заяву про зменшення позовних вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заява про зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду, а відтак вимоги за первісним позовом розглядаються в редакції заяви про зменшення позовних вимог, поданої 26.09.2013 р.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання з'явився, наявність заборгованості за поставлений товар не заперечував, а також підтримав заявлені в рамках даної справи зустрічні позовні вимоги.

Представник третьої особи в судове засідання з'явився, підтримав зустрічний позов та надав пояснення по суті справи.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» (надалі - «постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (надалі - «покупець») укладено договір поставки № 1866 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно з п. 1.2 Договору умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (у редакції 2010 р.), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що поставка продукції за цим Договором може здійснюватись партіями.

У відповідності до п. 3.1, 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.12.2011 р. до Договору) умови поставки: СРТ за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 67, згідно з офіційних правил тлумачень міжнародних торгових термінів МТП (Інкотермс), в редакції 2010 р. Датою переходу права власності на товар від постачальника до покупця вважається дата, визначена у видатковій накладній на партію товару.

Загальна вартість продукції за цим Договором складається із вартості всіх партій продукції, поставлених за цим Договором (п. 4.1 Договору).

За змістом п. 4.2 Договору розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях протягом 30-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію. Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця.

Продукцію постачальник зобов'язаний передати покупцю у строки, вказані в заявках покупця. За домовленістю сторін обсяги та строки поставки можуть бути змінені.

На виконання умов Договору в період з 19.11.2011 р. по 05.11.2012 р. позивачем було здійснено поставку передбаченого Договором товару, на підтвердження чого складено та підписано відповідні видаткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Проте, відповідачем розрахунки за поставлений товар в повному обсязі виконано не було.

Листом від 09.11.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар, а також суму нарахованих штрафних санкцій.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого на підставі Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 14 482 639,99 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору в період з 19.09.2011 р. по 05.11.2012 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 70 813 585,19 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями Договору (п. 4.2) встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 30 днів після набуття покупцем права власності на продукцію.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 4.2 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті вартості поставленого товару на момент розгляду справи настав.

Однак, свого зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару відповідач належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату продукції на суму 56 330 945,20 грн.

Відтак, станом на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує заборгованість за поставлений товар у розмірі 14 482 639,99 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Вартість поставленого на підставі Договору товару та сума коштів, сплачена відповідачем в якості оплати за поставлений товар, за заявлений до стягнення період підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, банківськими виписками та висновком експерта № 8/08-2013 від 16.08.2013 р., складеним за результатами проведення судово-економічної експертизи документів, призначеної ухвалою суду від 13.05.2012 р.

Крім того, наявність заборгованості за поставлений товар у розмірі 14 482 639,99 грн. відповідач визнає, про що було зазначено в судовому засіданні представником відповідача.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» заборгованості у розмірі 14 482 639,99 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім основного боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 134 001,10 грн., 3% річних у розмірі 447 959,72 грн. та пеню у розмірі 2 250 241,43 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стосовно заявленої до стягнення суми пені суд відзначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 9.4 Договору сторони визначили, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

В той же час, згідно з положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1,3 Закону), а відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством.

З огляду на те, що взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару відповідачем не виконані, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, а також враховуючи, що розрахунок заявленої до стягнення суми пені здійснено відповідачем з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 250 241,43 грн. є правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого на підставі Договору товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 447 959,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 134 001,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

З урахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України, розрахунок пені, 3% та інфляційних втрат здійснено позивачем станом на 08.04.2013 р., починаючи з дня наступного за днем, коли мала здійснюватись оплата відповідної партії товару.

Вірність проведення позивачем розрахунку розміру заявлених до стягнення суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат підтверджується висновком експерта № 8/08-2013 від 16.08.2013 р., складеним за результатами проведення судово-економічної експертизи документів.

Враховуючи викладене, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» підлягають стягненню 14 482 639,99 грн., 3 % річних у розмірі 447 959,72 грн., інфляційні втрати у розмірі 134 001,10 грн., пеня у розмірі 2 250,43 грн.

По зустрічному позову.

Спір у справі за зустрічним позовом виник у зв'язку з наявністю, за твердженням позивача за зустрічним позовом, підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків у розмірі 9 782 400,26 грн. та пені у розмірі 219 638,00 грн.

В обґрунтування зустрічних вимог позивач за зустрічним позовом зазначає, що в період з червня по грудень 2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» в порушення умов Договору було допущено недопоставку продукції. Враховуючи, недопоставку продукції позивач за первісним позовом не виконав вимоги укладеного між ним та третьою особою договору поставки від 13.09.2011 р., у зв'язку з чим змушений був відшкодувати третій особі збитки (упущену вигоду) у розмірі 7 783 397,57 грн.

Крім того, за твердженням позивача, останньому було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1 999 002,69 грн. від недопоставки сировини для кондитерської промисловості виробництва відповідача, яка мала бути поставлена позивачем третій особі з надбавкою до ціни.

Тобто, фактично доводи позивача за первісним позовом зводяться до того, що з боку відповідача в період з червня по грудень 2012 р. неналежним чином виконано умови Договору та поставлено товар у кількості, меншій, аніж визначено позивачем у відповідних заявках, внаслідок чого позивачу було завдано збитків.

Однак, вказані доводи позивача за первісним позовом судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Однак, по-перше, за умовами п. 2.1 укладеного між сторонами Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються сторонами згідно заявок покупця, які покупець передає постачальнику за допомогою факсу, телефону.

Тобто необхідною передумовою виникнення у постачальника обов'язку поставити відповідний товар є звернення покупця із заявкою в порядку п. 2.1 Договору.

В той же час, позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не доведено факту надання відповідачу в період з червня по грудень 2012 р. заявок на поставку продукції у встановленій Договором формі.

По-друге, у відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як встановлено судом, в період з червня 2011 по листопад 2012 р. покупцем (позивачем за первісним позовом) в повному обсязі не виконано свого зобов'язання з оплати поставленого у зазначений період товару, внаслідок чого в останнього перед постачальником утворилась заборгованість у розмірі 14 482 639,99 грн.

При наявності такої заборгованості, з огляду на положення ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України, навіть у разі надання належним чином оформлених заявок, здійснення відповідачем за зустрічним позовом поставки товару у кількості, меншій, аніж було б вказано у відповідних заявках, не могло кваліфікуватись як порушення умов Договору, а фактично свідчило б про реалізацією передбаченого ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України права на зупинення передання товару.

Наведені обставини свідчать про відсутність протиправної поведінки відповідача як необхідного складового елементу цивільного правопорушення, що виключає застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Отже, з огляду на те, що для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідною умовою є наявність повного складу цивільного правопорушення, а існування з боку відповідача протиправної поведінки при здійсненні поставки продукції позивачем не доведено, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» збитків у розмірі 9 782 400,26 грн. задоволенню не підлягають.

Також у зв'язку з відсутністю в діях відповідача порушень умов Договору не підлягають задоволенні заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення поставки продукції у розмірі 219 638,00 грн.

За таких обставин, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням первісного позову та відмовою у зустрічному позові судові витрати (в тому числі витрати на проведення судової експертизи) покладаються на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2, літ. А, ідентифікаційний код 34047146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» (23219, Вінницька обл., Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. П.Тичини, 3, ідентифікаційний код 31983539) основний борг у розмірі 14 482 639 (чотирнадцять мільйонів чотириста вісімдесят дві тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 99 коп., 3 % річних у розмірі 447 959 (чотириста сорок сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 134 001 (сто тридцять чотири тисячі одна) грн. 10 коп., пеню у розмірі 2 250 241 (два мільйони двісті п'ятдесят тисяч двісті сорок одна) грн. 43 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 02.12.2013 р.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: Д.О. Баранов

С.В. Стасюк