Ухвала суду № 35781335, 26.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5204/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суд м. Києва від 12 серпня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» звернулось до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2008 року №0000572202/0, від 05 серпня 2008 року №0000572202/1, від 20 жовтня 2008 року №0000572201/2

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Укрзалізничпостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт №7382/23-02/19014832 від 18.06.2008 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податне повідомлення рішення від 27 червня 2008 року № 0000572202/0 (форми «Р»), відповідно до якого позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» на суму 67 006,77 грн в т.ч. 22 335,59 грн - основний платіж, 44 671,18 грн штрафні (фінансові) санкції.

В ході процедури адміністративного оскарження позивачем вищезазначеного податкового повідомлення-рішення ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 05.06.2008 року № 0000572202/1 та від 20.10.2008 року №0000572202/2 на неаналогічні суми.

Як вбачається із акта перевірки встановлено, що станом на 01 січня 2007 року за ДП «Укрзалізничпостач» обліковується кредиторська заборгованість в сумі 230 605,75 доларів США (1 164 559,04 грн) по контракту № ЦХП-04-04805-И від 31.10.2005 року, укладеного з нерезидентом ТОВ «Донпромагро» (Росія).

На дослідження перевіряючим позивач надав рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 31.05.2007 року відповідно до якого стягнуто з позивача на користь ТОВ «Донпромагро» 230 605,75 доларів США - вартість поставленої продукції; 26060,57 дол. США - пеня за прострочення оплати; 6 425,37 дол. США - річні проценти та 10 401,83 дол. США - арбітражний збір, а всього стягнуто 270 493,52 дол. США.

21.12.2007 року відповідно до угода ТОВ «Донпромагро» погодилось зменшити суму боргу позивача в розмірі 21 951,20 дол. США.

На виконання умов даного контракту та згідно вищезазначеного рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України за перевіряє мий період позивач перерахував кошти на корить ТОВ «Донпромагро» в сумі 248 542,32 дол. США, що підтверджується банківськими виписками, а саме: 23 060,57 дол. США - пеня за порушення термінів оплати вартості поставленої продукції; 6 425,37 дол. США - річні проценти, 10 401,83 дол. США - арбітражний збір.

Згідно п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерел їх походження в Україні від провадження господарської діяльності оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату доходу з джерела його походження в Україні, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності ( у т.ч. на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнах), крім доходів, зазначених у п. 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п.13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Як вбачається із листа від 05.06.2008 року № Ц2Пзе-20/35, при перерахуванні валютних коштів в сумі 29 485,94 дол. США нерезиденту ТОВ «Донпромагро» (Росія) підприємство керувалося положеннями Угоди між Урядами України та Російської Федерації від 08.02.1995 року та Постановою КМ України від 06.05.2001 року №470.

Крім того, відповідно до листа 05.06.2008 року при перерахуванні валютних коштів нерезиденту ТОВ «Донпромагро» за період з 01.01.2007 року по 20.12.2007 року підприємством виконувались умови контракту від 31.10.2005 року № ЦХП-04-04805 в частині оплати за отриману продукцію.

Тому податковий орган прийшов до висновку про несплату позивачем податку на репатріацію при перерахуванні валютних коштів нерезиденту ТОВ «Донпромагро» від провадження господарської діяльності, а саме пені за прострочення оплати та річних процентів, а також прийшли до висновку що при перерахуванні зазначеної суми валютних коштів нерезиденту підприємство мало застосувати норми ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР.

Відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України «283/97-ВР доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи ( п.1.32 Закону).

Як визначено п.13.1 ст. 13 Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом; в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг"; г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця); д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону; є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Отже, зазначена норма закону встановлює вичерпний перелік доходів, які визнаються для цілей ст.13 Закону доходами джерелом походження з України.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності (п.13.2 Закону).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що у даному випадку пеня та 3 відсотки річних від простроченої уми зобов'язання не підпадають під поняття доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України від провадження господарської діяльності, оскільки по своїй суті вони фактично являються одним із способів захисту та компенсації майнових прав учасників договірних правовідносин у вигляді господарських санкцій, а не окремими об'єктами доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Також суд першої інстанції вірно послався на 225, 216, 217,218 ГК України як правову підставу обґрунтування віднесення зазначеної суми до виду господарських санкцій, а не до отриманого доходу.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 546,549 ЦК України пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтями 1 та 2 Угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення від подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків» від 06 жовтня 1995 року визначено, що ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав та її положення поширюється на податки та доходи і майно, що стягуються відповідно до законодавства Договірної Держави, незалежно від способу їх стягнення.

При застосуванні цієї Угоди Договірною Державою будь-який термін, не визначений у ній, буде, якщо із контексту не випливає інше, мати те значення, яке він має за законодавством цієї Держави ( п.2 ст. 3 Угоди).

За змістом п.1 ст. 5 Угоди, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договорній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договорній державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.

Якщо підприємство однієї Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то у кожній договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятий такою або ж аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представником якого воно є ( п.2 ст. 7 Угоди).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що перераховано позивачем валютні кошти в сумі 29 485,94 доларів США на користь ТОВ «Донпромагро» (Росія) у вигляді пені за прострочення оплати вартості поставленої продукції та процентів річних, не підлягають оподаткуванню у порядку і за ставками, визначеними ст.. 13 Закону України № 334/94-ВР, оскільки вони не є доходами з джерела походження з України від провадження господарської діяльності в розумінні п.13.1 ст. 13 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено:27 листопада 2013 року

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.