Ухвала суду № 35781332, 26.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11195/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

при секретарі: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія Маркетингових технологій» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ДПС України про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія Маркетингових технологій» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 року №0006282230 та № 006302230 прийнятих ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лабораторія Маркетингових технологій» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ АКБ «Вілла» за період з 01.07.2011 року по 31.09.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24.05.2013 року № 332/1-22-30-35790656 у якому зазначено виявлення податковим органом порушень позивачем вимог законодавства, а саме:

-пп 139.1.9 п.139.1 ст. 139 та п.198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року на 276 648 грн та податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на 318 145 грн.

На підставі зазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 року № 0006302230, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 345810 грн, у т.ч. 276 648 грн - основний борг, 69162 грн - штрафні (фінансові) санкції; №0006282230, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 318145 грн основного боргу.

Так, між позивачем та ТОВ «АКБ «Вілма» укладено договір від 01.04.2011 року №01/04-В предметом якого є організація та проведення робіт зі створення експозицій міжнародних спеціалізованих виставок "LABCompLEX-2011", "MEDCompLEX-2011", «ЗдравницяEXPO-2011» за адресою: м. Київ, виставковий центр «КиївЕкспоПлаза».

На виконання договору сторонами складено акт здачі-приймання робіт від 30.09.2011 року на суму 2 414 888 грн ( у т.ч. ПДВ 402 481,33 грн).

У вересні 2011 року позивачем було здійснено оплату придбаних робіт на суму 165 888 грн , у т.ч. ПДВ на суму 276 648 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.09.20011 року, від 23.09.2011 року на суму 462088 грн, від 26.09.2011 року на суму 385200 грн, від 27.09.2011 року на суму 180550 грн, від 29.09.2011 року на суму 114 800 грн, від 30.09.2011 року на суму 37250 грн

Нарахування ПДВ на суму 276 648 грн підтверджується долученими до справи та наданими до перевірки позивачем податковими накладними ТОВ АКБ «Вілма».

В ході проведеної податковим органом перевірки порушень щодо наявності первинних документів по вищезазначеній господарській операції та щодо правильності оформлення таких документів встановлено не було.

Надаючи правову оцінку укладеному між позивачем та його контрагентом договору від 01.04.2011 року суд першої інстанції правильно вказав, що відсутні докази, які б свідчили, що даний договір визнано недійсним, або що його зміст суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частинами 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як зазначено у ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

На момент укладення договору контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку, а отже мав відповідну правоздатність та міг виписувати і видавати позивачу податкові накладні.

Придбані позивачем роботи та послуги пов»язані з його господарською діяльністю та були використані ним для надання Експонентам обладнаних виставкових площ під час проведення в павільйоні № 3 виставкового центру КиївЕкспоПлаза виставок "LABCompLEX-2011", "MEDCompLEX-2011", «ЗдравницяEXPO-2011», що підтверджується відповідним договором №40-В/11 від 17.06.2011 року із ЗАТ «Центр агропромислових технологій» та договорами із Експонентами, зокрема: ТОВ «Вектор-Бест-Україна», ТОВ «Хімлаборатотреактив», ПАТ «Укрпрофздоровниця», складеними актами здачі-приймання робіт на виконання зазначених договорів.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги доводи податкового органу щодо нікчемності та недійсності правочинів ТОВ «АКБ «Вілма», копію транзитного акта ДПІ у Печерському раоні м. Києва від 27.02.2013 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «АКБ «Вілла», що перебувало у господарських відносинах з ПП «Обрій», оскільки зазначений акт не має відношення до правовідносин, що є предметом розгляду в даній справі і, крім того, податковий орган не надав доказів, які б свідчили про нікчемність чи недійсність правочинів зазначеного товариства у розумінні вимог ст. 203,215,228 ЦК України.

Також суд вірно не взяв до уваги доводи відповідача про відсутність повноважень у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підписання первинних документів, так як відповідно до даних ЄДРПОУ керівником ТОВ «АКБ «Вілма» є саме ОСОБА_3, а з 01.01.2011 року відповідно до наказу №1 від 01.901.2011 року податкові накладні вправі підписувати ОСОБА_4

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку(п.198.3 ст.198 ПК).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.188.6 ст.198 ПК).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка як зазначено у п.201.10, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.1 ст.201 ПК).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 27 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.