Ухвала суду № 35777073, 28.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3788/13 28.11.2013 28.11.2013 28.11.2013

Справа № 22ц -784/3081/13 Суддя першої інстанції Кокорєв В.В.

Категорія 27 Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю: представника позивача - Стаднійчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства « Комерційний банк «Надра» ( надалі - Банк) до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А НО В И Л А:

19 вересня 2012 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку кредитної заборгованості за договором «Автопакет» № 08/09/2008/980-К1678 від 5 вересня 2008 року.

Відповідно до цього договору ОСОБА_4 на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності отримав кредитні кошти у розмірі 78900 грн. на придбання автотранспортного засобу зі сплатою 21% річних строком до 4 вересня 2015 року.

Для забезпечення належного виконання обов'язків позичальника цим же договором виконання зобов'язання забезпечено порукою ОСОБА_3, яка зобов'язалася відповідати за своєчасне та повне виконання солідарно з позичальником зобов'язань за вказаним договором.

Оскільки позичальник та поручитель не виконують своїх зобов'язань щодо погашення кредиту і станом на 29 серпня 2012 року утворилася заборгованість на суму 80079 грн. 53 коп., яку відповідачі добровільно відмовляються погасити, то Банк просив суд стягнути з них у солідарному порядку цю заборгованість.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2013 року позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Банку заборгованість по договору «Автопакет» від 5 вересня 2008 року в розмірі 79049 грн. 32 коп., яка складається з заборгованості по основному боргу - 57804 грн. 50 коп., заборгованості по відсоткам - 13354 грн. 82 коп., штрафу - 7890 грн. Між сторонами також розподілено судові витрати.

Додатковим рішенням того ж суду від 4 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог про стягнення пені - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості за договором, як з поручителя, посилаючись на безпідставні вимоги Банку, та постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Банку, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку про порушення з боку позичальника обов'язку щодо погашення кредиту та стягнення заборгованості за цим кредитом солідарно з позивальника та поручителя.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦПК України в разі, прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», який в подальшому змінив назву на публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», 5 вересня 2008 року укладено договір «Автопакет» № 08/09/2008/980-К1678, за умовами якого Банк надав відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти ( кредит) в розмірі 78900 грн. зі сплатою 21% річних строком повернення до 4 вересня 2015 року (а.с. 5).

За п.п. 2.2.1 та 2.2.3 вказаного договору та графіку погашення кредиту позичальник повертає кредитні кошти та сплачує відсотки шляхом сплати мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 1798 грн. 28 коп. щомісячно до 18 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 20 числа поточного місяця. У випадку, коли позичальник не дотримався цих вимог, Банк застосовує до нього штрафні санкції, передбачені договором.

Банк має право вимагати від позивальника дострокового виконання зобов'язання щодо повернення кредиту, нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж ( п.п. 4.2.5 вказаного договору).

У разі порушення позивальником вимог, зокрема п.п. 4.3.2. цього договору, яким передбачено зобов'язання позичальника суворо дотримуватися положень цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту за кожен випадок.

Для забезпечення належного виконання обов'язків позичальника цим же договором виконання зобов'язання забезпечено порукою ОСОБА_3, яка зобов'язалася відповідати за своєчасне та повне виконання зобов'язань за вказаним договором солідарно з позичальником.

Суд також встановив, що ОСОБА_4 порушив свої зобов'язання за договором «Автопакет», зокрема несвоєчасно та частково погашав встановлену суму мінімального платежу, у зв'язку з чим станом на 29 серпня 2012 року за розрахунками Банку утворилася заборгованість, а саме: 57804.50 грн. - основного боргу; 13354.82 грн. - по відсотках за користування кредитом; 1030.21 грн. - пені; 7890. 00 грн. - штрафу за порушення умов кредитного договору.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши порушення умов договору «Автопакет» у зв'язку із його неналежним виконанням, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для дострокового стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Доводи ОСОБА_3 про те, що позивач повинен був її інформувати про виникнення у позивальника кредитної заборгованості, не можуть бути прийняті до уваги. Умовами договору поруки, з якими ОСОБА_3 погодилася передбачено, що Банк набуває право вимоги від поручителя виконання зобов'язання при умові, якщо в установлений договором строк позичальником повністю або частково зобов'язання не буде виконано, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання.

11 липня 2012 року відповідно до поштового реєстру Банк направив на адресу позичальника та поручителя таку письмову вимогу, а 19 вересня 2012 року звернувся з позовом до суду.

Не отримання поручителем з будь-якої причини зазначеної вимоги, не позбавляє кредитора права звернутися до суду з вимогою до боржника та поручителя за захистом своїх прав.

Твердження апеляційної скарги про те, що судом не прийнято до уваги, як доказ, пояснення представника відповідачки, чим порушено принцип рівноправ'я та змазаності сторін, є неспроможними, оскільки протирічать положенням ч. 2 ст. 57 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України судова колегія перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і не знайшла підстав для скасування рішень місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 4 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: