Ухвала суду № 35777065, 27.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4458/13 27.11.2013 27.11.2013 27.11.2013

Провадження №22-ц/784/3512/13

Головуючий по 1 інстанції Тихо ненко М.І.

Категорія 45 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2013р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Тищук Н.О.,

при секретарі судового засідання Орельській Н.М.,

з участю: позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2013р.

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення її меж,

встановила:

У серпні 2012р. ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення її меж. Позивач зазначав, що є власником земельних ділянок 0,35 га та 0,15 га по АДРЕСА_1, які межують із земельною ділянкою відповідачки. Враховуючи те, що відповідачка неодноразово самочинно переносила межові знаки, встановлені землевпорядною організацією між їхніми земельними ділянками, що позбавляє його можливості користування частиною земельної ділянки та встановити паркан, позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2013р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність рішення суду, просила його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 22 грудня 2010р. придбав житловий будинок по АДРЕСА_1, а 06 грудня 2011р. отримав державні акти на право власності на земельні ділянки 0,15 га та 0,35 га, розташовані за цією ж адресою з цільовими призначеннями відповідно для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства.

Рішенням №8 від 07 жовтня 2010р. Кривоозерської селищної ради Миколаївської області ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельні ділянки 0,19 га і 0,15 га відповідно для ведення особистого селянського господарства та будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2.

28 лютого 2011р. складено протоколи про погодження (встановлення) та закріплення меж земельних ділянок належних ОСОБА_2, які крім уповноважених посадових осіб підписані також сторонами спору. Також останні підписали кадастрові плани на вказані земельні ділянки.

12 квітня 2011р. землевпорядним органом встановлені межові знаки між суміжними земельними ділянками сторін.

26 березня 2012р. землевпорядним органом виконано відновлення меж земельних ділянок ОСОБА_2 в площах, передбачених державними актами (0,15 га та 0,35 га).

Враховуючи те, що ОСОБА_4 самочинно перенесла межові знаки після їх встановлення 12 квітня 2011р., а 09 серпня 2012р. перешкоджала землевпорядному органу у відновленні межових знаків, які розділяють земельні ділянки сторін, чим порушила права ОСОБА_2 як землевласника (ст.90 ЗК), суд на підставі ст.391 ЦК, ст.ст.106,152 ЗК обґрунтовано ухвалив рішення на користь позивача.

Аргументи апелянта щодо порушень при виготовленні технічної документації та домовленості про межу з попереднім землекористувачем є безпідставними, тому що державні акти на право власності на земельні ділянки, видані позивачеві в установленому законом порядку (ст.155 ЗК) недійсними не визнавались. ОСОБА_5 - попередній землекористувач дійсно погоджувала з ОСОБА_4 технічну документацію, однак межі і площі земельних ділянок за цими документами є такими ж які в подальшому виділено позивачеві (т.1 а.с.39,41,135,136).

Посилання апелянта на порушення землевпорядним органом її прав при встановленні межових знаків теж не спростовують висновки суду, так як за оскаржуваним рішенням межові знаки будуть встановлюватись повторно.

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст.309 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: