Рішення № 35771018, 01.07.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа № 926/551/13.

За позовомПублічного акціонерного товариства «Дтек Західенерго», м. Львівдо відповідачаФізичної особи-підприємця Олійника Василя Юрійовича, м. Чернівціпростягнення заборгованості - 80413,30 грн.Суддя Швець Микола ВасильовичПредставники :Від позивачаКарвацький Р.М., довіреність №101 від 28.12.2012 рокуВід відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Публічне акціонерне товариство «Дтек Західенерго», м. Львів, звернулось із позовною заявою до суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця Олійника Василя Юрійовича, м. Чернівці, заборгованості за продукти (товар) згідно видаткових накладних на загальну суму 80413,30 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі посилаючись при цьому на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами на постачання природного газу № 299712 від 01.10.2010 року та № 299713 від 20.12.2010 року.

Відповідач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи (що підтверджується копіями реєстрів на відправлення рекомендованої кореспонденції відповідачу за належною адресою зазначеною позивачем яка відповідає адресі з Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серія В03№705960), проте явку свого представника в судові засідання не забезпечив, правом наданим ст. 59 ГПК України на подання відзиву не скористався.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" - якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, суд встановив:

На підставі усної домовленості, ФОП Олійник В.Ю. отримав від ПАТ «Дтек Західенерго» в особі Бурштинської ТЕС (що є її відокремленим підрозділом), продукти (товар) згідно видаткових накладних № 117 від 28.03.2011 на суму 59959 грн., № 122 від 31.03.2011 на суму 9751,30 грн. та № 5158 від 31.03.2011 на суму 10703 грн., що разом становить суму позову - 80413,30 грн.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в статтях 205, 207 Цивільного кодексу України, в яких визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що факт поставки продукції за зазначеними накладними є самостійними угодами укладеними у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 даного Кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом під час дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, дії сторін, а саме: передача позивачем відповідачу товару за видатковими накладними, прийняття товару, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продажу, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки стаття 692 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою права, якою встановлений термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), а тому загальні положення частини 2 статті 530 даного Кодексу не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 даного Кодексу "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті).

18 березня 2013 року позивач надіслав відповідачу вимогу-претензію за № 119/962 (підтверджується поштовою квитанцією № 9115), в якій зазначена вимога про оплату боргу в семиденний строк з дня отримання вказаної претензії, однак відповідач свій обов'язок не виконав в зазначені строки, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Отже, позовна вимога про стягнення боргу в сумі 80413,30 грн. підлягає задоволенню.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покласти на відповідача, винного в доведенні розгляду спору у судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з активів Фізичної особи-підприємця Олійника Василя Юрійовича (58000, м. Чернівці, вул. Франка, 26/32; ідентифікаційний код 3249708454)

на користь Публічного акціонерного товариства «Дтек Західенерго», (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; ідентифікаційний код 23269555)

- заборгованість в сумі 80413,30 грн.;

- судовий збір в сумі 1720,50 грн..

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.В. Швець