Ухвала суду № 35770956, 03.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.12.2013 р. Справа№ 5015/6102/11

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Драгус

Розглянувши скаргу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» на бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції

у справі № 5015/6102/11

За позовом: Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави: уповноважений орган Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго", м. Львів,

до відповідача: Західно -Українського закритого акціонерного товариства "Вторкольормет", м. Львів,

про: стягнення 114 221,41 грн.

За участю представників:

від скаржника/позивача: Охріменко В.В. - представник;

від боржника/відповідача: не з'явився;

від органу, дії якого оскаржуються: не з'явився;

Встановив:

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.11.2011 року у справі №5015/6102/11 стягнено з Західно -Українського закритого акціонерного товариства "Вторкольормет" на користь Львівського комунального підприємства "Залізничне- теплоенерго" - 106 000,00 грн. основного боргу, 6 224,00 грн. інфляційних нарахувань, 1997,41 грн. 3% річних, 1 142,21 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

26.12.2011 року на виконання згаданого рішення господарським судом Львівської області було видано відповідний наказ, який направлений стягувачу для пред'явлення до виконання.

26.11.2013 року Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» звернулося до господарського суду Львівської області зі скаргою на бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Львівської області від 26.12.2011 року у справі №5015/6102/11.

Ухвалою від 27.11.2013 року суд прийняв скаргу до розгляду та призначив її розгляд в судовому засіданні на 03.12.2013 року.

В судове засідання 03.12.2013 року з'явився представник скаржника.

Представники відповідача та органу Державної виконавчої служби в судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені.

Відповідно до ч.2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Оскільки боржник та орган дії якого оскаржуються належним чином були повідомлені про дату та час розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі їх представників.

Обґрунтовуючи подану скаргу представник скаржника зазначає, що державний не вчинив жодних дій щодо виконання наказу господарського суду Львівської області від 26.12.2011 року №5015/6102/11 протягом дев'яти місяців та порушив шести місячний строк передбачений ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений для вчинення виконавчих дій.

Як вбачається з матеріалів долучених до скарги, наказ господарського суду Львівської області від 26.12.2011 року у справі №5015/6102/11 було пред'явлено до виконання 13.01.2012 року і 25.01.2012 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП № 30847608 а також винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

16.03.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника.

Однак постановою від 21.12.2012 року державний виконавець повернув виконавчий документ - наказ господарського суду Львівської області від 26.12.2011 року у справі №5015/6102/11 стягувачу без виконання.

14.02.2013 року стягувачем було повторно скеровано наказ господарського суду Львівської області від 26.12.2011 року №5015/6102/11 у виконавчу службу для виконання.

19.02.2013 року державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 36609183 та надано боржнику строк для самостійного погашення боргу в строк до 26.02.2013 року.

Однак, станом 26.11.2013 року державним виконавцем не вжито жодних заходів для своєчасного виконання рішення суду від 15.11.2011 року у справі №5015/6102/11.

Судом встановлено, що стягувач у своїй заяві від 08.02.2013 року №10.139 про повторне скерування для виконання наказу від 26.12.2011 року, просив державного виконавця накласти арешт на кошти, що знаходяться на всіх наявних рахунках боржника в банках та майно і оголосити заборону на його відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. В той же час державний виконавець жодним чином не відреагував на відповідну заяву стягувача. Суд звертає увагу на те, що при первинному пред'явленні наказу до виконання в січні 2012 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У постанові про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2013 року державний виконавець надав боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 26.02.2013 року. Таким чином, оскільки боржником не було виконано рішення суду в добровільному порядку, починаючи з 27.02.2013 року державний виконавець повинен був розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Заходи примусового виконання рішень передбачені ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» та полягають у наступному:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Окрім постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2013 р. державним виконавцем не було направлено стягувачу жодних процесуальних документів.

Державним виконавцем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували вжиття ним протягом 9-ти місяців з моменту відкриття виконавчого провадження будь-яких заходів спрямованих на виконання наказу господарського суду Львівської області від 26.12.2011 року №5015/6102/11. Окрім постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2013 р. державним виконавцем не було направлено стягувачу жодних процесуальних документів. Окрім того державним виконавцем не наведено жодних підстав які б давали йому право вийти за межі 6-ти місячного строку наданого ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно із ч.1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Згідно з ч. 4 вказаної статті рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Згідно із п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку що скаргу слід задоволити, бездіяльність Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Львівської області від 26.12.2011р. №5015/6102/11 визнати незаконною, зобов'язати Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції вчинити передбачені чинним законодавством заходи для примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 26.12.2011р. №5015/6102/11 .

Керуючись ст. ст. 25,27,30,31,32, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.13 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст. 33, 34, 86, 121-2 ГПК України, суд,-

у х в а л и в:

1. Скаргу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» на бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Львівської області від 26.12.2011р. №5015/6102/11 - задоволити.

2. Бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Львівської області від 26.12.2011р. №5015/6102/11 - визнати незаконною.

3. Зобов'язати Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції вчинити передбачені чинним законодавством заходи для примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 26.12.2011р. №5015/6102/11 .

4. Ухвала може бути оскаржена згідно ст.ст. 91-93 ГПК України.

Суддя Запотічняк О.Д.