Рішення № 35770790, 03.12.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2013 р. Справа № 903/1065/13за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до фізичної особи-підприємця Колядюка Василя Павловича

про стягнення 70 937,30грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: Наконечна Н.Л., дов. №1433/13 від 30.09.2013р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з позовом до фізичної особи - підприємця Колядюка Василя Павловича про стягнення 72 483,96грн. заборгованості за договором про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватися з використанням платіжної карти №011/1136/67149 від 03.04.2012р. з додатковим договором (на встановлення кредитної лінії) №1 від 03.04.2012р. з додатками №№1, 2.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті щомісячних обов'язкових внесків за користування кредитом, що встановлені договором №011/1136/67149 від 03.04.2012р. з врахуванням змін, внесених додатковим договором (на встановлення кредитної лінії) № 1 від 03.04.2012 року з додатками №№1, 2.

Ухвалою суду від 14.10.2013 року було порушено провадження у справі.

Ухвалами суду від 29.10.2013р., 12.11.2013р., 20.12.2013р. розгляд справи згідно ст.77 ГПК України відкладався у зв'язку з неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування додаткових доказів по справі. Зобов'язано подати суду: позивача - обґрунтований розрахунок суми боргу по кредиту, процентів за користування кредитними коштами, штрафу (з врахуванням ч. 6 ст.232 ГК України), комісії із зазначенням періоду виникнення заборгованості, розпорядчих (розрахункових) документів, платіжних документів. В триденний термін надіслати відповідачу обґрунтований розрахунок суми заборгованості з доданими документами. Докази надіслання (поштову квитанцію, опис вкладень) надати суду; відповідача - копію свідоцтва про державну реєстрацію в якості суб'єкта підприємницької діяльності, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у разі заперечень заборгованості надати суду зустрічний розрахунок.

14.11.2013р. №114-9/1408 представник позивача звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка не прийнята судом, оскільки у представника Медвідь Л.І. згідно довіреності №266/12-Н від 09.09.2012р. відсутні повноваження для подання заяв про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 03.12.2013р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 70 937,30грн. заборгованості, в т.ч. 50 000,00грн. заборгованості за дозволеним овердрафтом, 20 337,30грн. заборгованості за процентами, 600,00грн. штрафу за період з 25.03.2013р. по 24.09.2013р. згідно п.11.2 додаткового договору №1 від 03.04.2012р. з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Зменшення розміру позовних вимог - процесуальне право позивача, передбачене ст.22 ГПК України.

Судом прийнята заява про зменшення розміру позовних вимог від 03.12.2013р. вхід. №01-123/108/13, підписана повноважним представником Марченко І.І. згідно довіреності №216/12 від 30.05.2012р., як така, що не суперечить вимогам законодавства, зокрема, ст. 12 ЦК України щодо права особи відмовитись від свого матеріального права, не порушує прав та інтересів третіх осіб, а відтак у відповідності до п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, а саме - 70 937,30грн.

Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду від 14.10.2013р., 29.10.2013р., 12.11.2013р., 20.11.2013р. не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, ухвали суду від 14.10.2013р., 29.10.2013р., 12.11.2013р., 20.11.2013р. повернуті органами поштового зв'язку з відміткою "за зазначеною адресою відсутній".

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адреса реєстрації ФОП Колядюка В.П. - Волинська область, Ратнівський район, с. Самари, куди і надсилались ухвали суду.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, долучені до справи, господарський суд визнав зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2012р. між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та фізичною особою - підприємцем Колядюком Василем Павловичем (позичальник) був укладений договір про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/1136/67149 (а.с. 8-9).

03.04.2012р. сторони уклали додатковий договір (на встановлення кредитної лінії) № 1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/1136/67149 від 03.04.2012 р. з додатками №№1, 2, відповідно до умов якого кредитор встановив позичальнику кредитну лінію в розмірі 50 000,00грн. (а.с.10-15).

На виконання умов договорів позивач надав відповідачу кредит в межах відкритої кредитної лінії в сумі 50 000,00грн.

У п.2.1 додаткового договору №1 від 03.04.2012р. сторони погодили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 30% річних.

Сторони обумовили у п.1.1 додаткового договору №1 від 03.04.2012р. термін користування кредитною лінією - по 03.04.2014р.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 додаткового договору №1 від 03.04.2012р. у разі настання обставин невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов'язання позичальника за договором не будуть виконані, кредитор має право без необхідності укладання будь-яких додаткових угод вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов'язань за договором, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, комісій, штрафів та інших платежів.

ФОП Колядюк В. П. в порушення зобов'язань по договору про відкриття та ведення поточного рахунку та додатковому договору кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитною лінією сплачував несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є відносинами в сфері фінансової діяльності, загальні положення стосовно якої визначені главою 35 Господарського кодексу України та главами 71, 72 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Відповідно до ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У ч. 1 ст. 1056 ЦК України зазначено, що кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Договір про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки та додатковий договір з додатками предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 50 000,00грн. стверджуються договором про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/1136/67149 від 03.04.2012 р., додатковим договором № 1 від 03.04.2012р. з додатками №№1, 2, ФОП Колядюком В. П. не оспорені та підлягають до задоволення відповідно до ст. 1054 ЦК України та ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Суд вважає підставними вимоги позивача щодо стягнення 20 337,30грн. процентів за користування кредитом за період з 25.04.2012р. по 23.09.2013р.

При цьому виходить із наступного:

В силу ст. 49 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" надання банками безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

Пунктом 3 частини першої статті 1 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що фінансовий кредит - це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Банк згідно з законом та статутом є фінансовою установою та господарюючим суб'єктом.

Право банку на отримання процентів за надання позичальникові грошових коштів визначено і статтею 1054 ЦК України.

Сторони погодили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 30% річних та передбачили, що нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за фактичний строк користування кредитом не рідше одного разу на місяць не раніше 25 числа кожного місяця (дата розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом (п.п. 2.1, 2.3 додаткового договору №1 від 03.04.2012р.).

В силу ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору, зокрема неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами додаткового договору №1 від 03.04.2012р. (п.11.2) за прострочення виконання грошових зобов'язань кредитор має право стягнути з рахунку позичальника штраф у розмірі 100,00грн. за кожен випадок такого порушення.

Позивачем нараховано штраф (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.12.2013р.) за період з 25.03.2013р. по 24.09.2013р. в розмірі 600,00грн.

Нарахований позивачем штраф в розмірі 600,00 грн. за період з 25.03.2013р. по 24.09.2013р. відповідає вимогам ст.ст. 230-232 ГК України, п.11.2 додаткового договору №1 від 03.04.2012р., є підставним та підлягає до стягнення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 174, 199, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 546, 548, 549, 599, 611, 1048, 1054, 1056, 1066, 1067, 1069 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Колядюка Василя Павловича (Волинська область, Ратнівський район, с. Самари, вул.Центральна, 15, ідентифікаційний код 2800721239) на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) 50 000,00грн. заборгованості по кредиту, 20 337,30грн. процентів за користування кредитом, 600,00грн. штрафу, 1 720,50грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 72 657,80грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення

складено 04.12.2013р.

Суддя С.Т. Філатова