Рішення № 35770786, 03.12.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2013 р. Справа № 903/1106/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія", м. Київ

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про стягнення 11585,86грн.

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання Ведмедюк М. П.

За участю представників сторін:

від позивача: н/з.

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія", м. Київ звернувся в господарський суд з позовною заявою до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк, в якій просить стягнути 11585,86грн. в т.ч. 10127,50грн. основного боргу, 1458,36грн. пені, 1400,00грн витрат на правову допомогу.

До початку розгляду справи по сутті від представника позивача надійшло клопотання від 21.11.2013р. про розгляд справи без присутності представника позивача.

Відповідач, письмових пояснень не подав, суми позову не оспорив, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не навів.

Ухвала суду від 25.10.2013р. направлена підприємцю ОСОБА_1 за адресою вказаною в позовній заяві (АДРЕСА_1) повернулась без вручення адресату з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Повернення кореспонденції органами зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, суд вважає за можливе розглянути даний спір за наявними у справі матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

5 липня 2013 року мі товариством з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено дистриб'юторський договір № 2307-13, відповідно до умов якого позивачем було поставлено відповідачу по видатковій накладній № ТОВ-0000053 від 22.07.2013р. товар (морепродукти, ковбаски) на загальну суму 10127,50грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідач повинен був оплатити поставлений товар, однак в порушення умов договору відповідач оплату не провів, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 10127,50грн.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв'язку з прострочкою платежів, відповідачу відповідно до ст. 526, 546, 549 ЦК України, п. 8.2. договору та за неналежне виконання договірних зобов'язань та несвоєчасне проведення обов'язкових платежів позивачем було нараховано пеню, яка у відповідності до представленого суду розрахунку становить 1458,36грн.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору, слід віднести за рахунок останнього.

Підлягають також задоволенню вимоги щодо стягнення судових витрат і витрат на правову допомогу адвоката, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 28/12 від 12.09.2013р., платіжним дорученням № 270 від 14.10.2013р., актом приймання - передання наданих послуг від 15.10.2013р.

Приймаючи рішення про задоволення позову, в цій частині, суд враховує вимоги ст. ст. 44, 49 ГПК України, а також приходить до висновку про обґрунтованість витрат, понесених позивачем на правову допомогу адвоката, які є оптимальними за розміром, враховують засади розумності і судову практику.

Керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України ст.ст. 509, 526, 546, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія", (м. Київ, бульвар Верховної Ради 22, код 35976169) 10127,50грн. основного боргу, 1458,36грн. пені, 1400,00грн витрат на правову допомогу, 1720,50грн. судового збору.

Суддя П. Р. Слободян