Ухвала суду № 3575306, 17.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

        КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-5202/08                                                              Головуючий у 1 інстанції – Карпечкін Т.П.

                                                                                                                  Суддя-доповідач – Василенко Я.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

17 березня 2009 року                                                                                                          м. Київ

                          Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                            головуючого               Василенка Я.М.,

                           суддів                          Ситникова О.Ф., Бистрик Г.М.,

                           при секретарі             Литвині О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову господарського суду Київської області від 14.08.2007 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Комплекс Агромарс» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

06.06.2007 ЗАТ «Комплекс Агромарс» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000032305/0 від 15.01.2007.

Постановою господарського суду Київської області від 14.08.2007 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач ДПІ у Вишгородському районі Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 03.11.2006 № 108/23-2 та від 01.12.2006 № 120/23-2 відповідачем спільно з працівниками ДПА у Київській області було проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Комплекс Агромарс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 01.10.2006 (а.с. 40-41).

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області було складено акт перевірки № 879/23-21-30160757 від 28.12.2006 «Про результати виїзної планової перевірки ЗАТ «Комплекс Агромарс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 01.10.2006» (а.с. 42-70).

15.01.2007 відповідачем прийнято рішення № 0000032305/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 361483,05 грн. (а.с. 8).

Позивач посилається на протиправність висновків перевірки та безпідставність нарахування штрафних санкцій, оскільки зазначені в акті перевірки порушення стосуються торгівельної діяльності, а не реалізації товарів, придбаних для власних потреб.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем спірні розрахункові операції проведені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов’язує застосовувати РРО лише у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

При цьому, 01.01.1980 позивач ввів в експлуатацію кормовий цех для використання у власному виробництві, а металобрухт, який був реалізований позивачем є частинами демонтованого цеху. В свою чергу реалізація зазначених товарів, які придбавались для використання у виробничій діяльності без мети їх подальшого продажу виключає наявність мети отримання прибутку, яка є обов’язковою кваліфікуючою ознакою торгівельної діяльності.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за  № 288/4509, визначено, що основні засоби, це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (списуються з балансу) у разі його вибуття.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення» від 08.02.1995 № 108 та Указу Президента «Про місцеві податки і збори» від 25.05.1999 року № 565/99, торговельна діяльність – це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за № 396/3689, поняття основних засобів та товару є різними і вони не тільки відносяться до різних статей балансу, а й відображаються у абсолютно протилежних розділах – основні засоби віднесено до розділу необоротні активи, а товари, в свою чергу віднесено до розділу оборотні активи.

Отже, нормами законодавства окремо надані поняття основних засобів та товару, тим самим відокремлюючи ці два поняття один від одного.

Крім цього, пп. 3.3. п. 3 Постанови Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті» передбачено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Абзац 1 п.п. 3.11. п. 3 визначає, що касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових документів.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були реалізовані основні засоби (згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»), які перестали бути необхідні під час здійснення виробничої діяльності, а законодавчо встановлені вимоги щодо наявності відповідних касових ордерів та записів в касовій книзі позивачем були виконані (а.с. 79-91).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області – залишити без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 14.08.2007 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: