Ухвала суду № 35753040, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №826/9303/13-а Головуючий у 1- й інстанції Пащенко К.С.

Суддя - доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк" про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, в якому просив скасувати постанову відповідача від 13.12.2013 року ВП №34703295, зобов'язати ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві звільнити з-під арешту рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року відмовлено у відкритті провадження в частині вимог позивача щодо зобов'язання ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві звільнити з-під арешту рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з таких підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі виконавчого листа № 2604/2335/2012, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 16.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 395063,66 грн., ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві 13.12.2012 року було винесено постанову ВП № 34703295 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, в тому числі і на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3, передане ним в заставу та іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Позивач - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, оскільки вважає, що діями органу виконавчої служби порушуються права позивача як кредитора та просив суд звільнити з-під арешту відповідне рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі з огляду на те, що спір про звільнення майна з-під арешту не є публічно-правовим, оскільки за суб'єктним складом та характером правовідносин не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, яке надано у п. 1ч.1 ст. 3 КАС України, а отже він не підлягає вирішенню відповідно до цього Кодексу.

Позивач з таким висновком суду не погодився, та подав апеляційну скаргу, в якій, зокрема зазначив, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що, положеннями ст. 121-2 ГПК України та ст. 383 ЦПК України обмежено коло осіб, що мають право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів ДВС у порядку господарського та цивільного судочинства. Крім того, акцентував увагу, що не є стороною виконавчого провадження, в процесі якого було накладено арешт на заставлене майно.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України - справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До того ж, статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюється особливий порядок провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.

Зазначена норма є спеціальною та визначає коло осіб, які можуть звернутися з відповідним адміністративним позовами, предмет позову та строк звернення .

Відповідно до приписів ст.181 КАС України, у встановленому нею порядку до суду можуть звернутися учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Оскільки позивач не є спеціальним суб'єктом, що підпадає під дію ст.181 КАС України, то він має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби в судовому порядку на загальних підставах.

Водночас, ст. 121-2 ГПК України та ст. 383 ЦПК України визначено обмежене коло осіб, які мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у господарських та цивільних справах відповідно у порядку господарського та цивільного судочинства, а тому спори за зверненням інших осіб на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби при виконанні зазначених судових рішень належать до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3.

Крім того, у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 року № 8 роз'яснено, що Згідно з частиною першою статті 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими. Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно (П. 20 Постанови).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що положеннями ст. 121-2 ГПК України та ст. 383 ЦПК України обмежено коло осіб, що мають право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів ДВС у порядку господарського та цивільного судочинства, в той час як позивач не є стороною виконавчого провадження, в процесі якого було накладено арешт на заставлене майно, видаються обґрунтованими доводи апелянта, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у відкритті провадження у справі.

Таким чином, на думку колегії, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року суперечить вимогам процесуального права і підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк" про скасування постанови - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року - скасувати.

Направити справу до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому розгляду.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.