Ухвала суду № 35753035, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2454/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Бабенко Д.В.

за участю:

представника позивача Кульгейко Л.Ю.

представника відповідача Філіпенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Бімекс Льон" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2012 № 0000202320 та від 11.01.2012 року № 0000212320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Чернігові від 11.01.2012 року № 0000202320 та № 0000212320.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року вказану постанову було скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2013 року касаційну скаргу ТОВ «Бімекс Льон» задоволено частково. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Так, Вищий адміністративний суд України звернув увагу судів попередніх інстанцій на те, що нікчемність угод повинна встановлюватися з огляду на приписи цивільного законодавства України у судовому порядку, а не шляхом зменшення за актом перевірки податкового кредиту з ПДВ у платника податку, який має належним чином оформлені податкові накладні, всі належні первинні документи, які доводять реальність вчинення господарської операції та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, також зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи не укладення правочинів між позивачем та його контрагентами, а також докази порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК /країни), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Крім того, колегією Вищого адміністративного суду України наголошено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Враховуючи наведене вище, судам слід врахувати наведені обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій з поставки товарів, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Бімекс Льон" перебуває на обліку ДПІ у м. Чернігові як платник податків з 01.04.2010 року, зареєстрований платником ПДВ з 09.04.2010 року.

22.12.2011 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Бімекс Льон" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за липень та серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 22.12.2011 року № 3697/23/37022132.

Згідно висновків даного акту, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Бімекс Льон" завищено суму податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року на 13 500,00 грн. та за липень 2011 року на 35 100,00 грн., а також п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ "Бімекс Льон" завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року на 13 500,00 грн. та за серпень 2011 року на 35 100,00 грн.

В основу обґрунтування зазначених висновків покладено посилання податкового органу стосовно того, що фінансово-господарська діяльність ТОВ Фірма "Сат Імпекс" (контрагент позивача) здійснюється поза межами правового поля, що на думку податківців свідчить про ненабуття належним чином останнім цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ Фірма "Сат Імпекс" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На підставі вищевказаного Акту перевірки ДПІ у м. Чернігова було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.01.2012 року № 0000202320, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 48 600,00 грн. та № 0000212320, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 48 600,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 24 300,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що висновки ДПІ у м. Чернігові, викладені в Акті перевірки - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, фінансово-господарська діяльність позивача відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі, відтак, виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту і бюджетного відшкодування, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ - є незаконними, з чого суд зробив висновок про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування.

Відповідач з вказаним висновком суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, зокрема зазначив що перевіркою встановлено, що договори ТОВ "Бімекс Льон" з ТОВ Фірма "Сат Імпекс" та ПП "Баварія-Ф" укладено без мети настання реальних правових наслідків та не можуть впливати на формування як податкового кредиту, так і податкового зобов'язання звітного податкового періоду, оскільки фінансово-господарська діяльність контрагентів здійснюється поза межами правового поля. Крім того, апелянт посилався на те, що у ТОВ "Бімекс Льон" були відсутні товарно-транспортні накладні, що також свідчить про нереальність здійснення господарської операції придбання товару. Вказане, на думку апелянта, підтверджує правомірність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, а отже і правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Бімекс Льон" та ТОВ Фірма "Сат Імпекс" укладено договір купівлі-продажу від 08.06.2011 № 10, згідно умов якого ТОВ Фірма "Сат Імпекс" продає та передає у власність ТОВ "Бімекс Льон" прес ГПП в кількості 1 шт. по ціні 63 000,00 грн. та трясильну машину ТЛ-135 в кількості 1 шт. по ціні 18 000,00 грн. ТОВ "Бімекс Льон" зобов'язується прийняти товар по акту прийому-передачі та оплатити вартість товару. Транспортування товару здійснюється за рахунок ТОВ Фірма "Сат Імпекс".

На підтвердження виконання умов договору контрагентом позивача було поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною, належним чином засвідчена копія якої міститься у матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Бімекс Льон» отримало від контрагента належним чином оформлену податкову накладну (належним чином засвідчена копія якої наявна у матеріалах справи).

Транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ Фірма "Сат Імпекс" згідно умов договору купівлі-продажу від 08.06.2011 № 10.

Факт передачі товару підтверджується актом прийому-передачі від 08.06.2011 року. Товар був отриманий позивачем за дорученням від 08.06.2011 № 129 через ОСОБА_4, про що свідчить запис в книзі реєстрації доручень, копія витягу з якої наявна в матеріалах справи.

Оплата за товар здійснена в безготівковій формі згідно платіжного доручення від 15.06.2011 № 266 на суму 81 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 500,00 грн.

Також, позивачем було укладено договір купівлі-продажу з ПП "Баварія-Ф" від 12.07.2011 № 11 на суму 210 600,00 грн., згідно умов якого, ПП "Баварія-Ф" продає та передає у власність ТОВ "Бімекс Льон" комплект вальців для агрегата КПАЛ в кількості 30 шт. на загальну суму 118 800,00 грн., трясильну машину ТЛ-135 в кількості 1 шт. на суму 16 800,00 грн. та мяльно-трепальний агрегат в кількості 1 шт. на суму 75 000,00 грн. ТОВ "Бімекс Льон" зобов'язується прийняти товар та оплатити вартість товару. Транспортування товару здійснюється за рахунок ПП "Баварія-Ф".

На підтвердження виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні копії податкової накладної від 12.07.2011 № 148, видаткової накладної від 12.07.2011 № РН-1207-02, рахунок фактура від 12.07.2011 року.

Товар був отриманий позивачем за дорученням від 12.07.2011 № 139 через ОСОБА_4, про що свідчить запис в книзі реєстрації доручень.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок ПП "Баварія-Ф" згідно умов зазначеного договору.

Оплата за товар здійснена позивачем в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 12.07.2011 № 329 на суму 210 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 35 100,00 грн.).

Товар згідно вищевказаних договорів був доставлений до ангарів та сховищ, що належать ТОВ "Бімекс Льон" та знаходяться за адресою: вул. Перемоги, 14, м. Семенівка Менського району Чернігівської області, що підтверджується інвентаризаційною справою Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації.

Посилання апелянта на те, що у ТОВ "Бімекс Льон" були відсутні товарно-транспортні накладні по вказаних договорах, що, на думку податкового органу безумовно свідчить про нереальність здійснення господарської операції придбання товару, колегія суддів оцінює критично, з огляду на те, що умовами договорів прямо передбачено, що транспортування товару здійснювалось за рахунок контрагентів позивача. Крім того, умови договорів не передбачали надання товарно-транспортних послуг, а передбачали продаж та передачу у власність позивача товару.

Зазначені господарські операції позивача з ТОВ Фірма "Сат Імпекс" та ПП "Баварія-Ф" були відображені в бухгалтерському обліку позивача, на підтвердження чого в матеріалах наявні оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 за червень 2011 року та липень 2011 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент укладення вищевказаних договорів, а також на час виписки податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ Фірма "Сат Імпекс" та ПП "Баварія-Ф" були зареєстровані як платники податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії первинних документів, які містяться в матеріалах справи, повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

Також, матеріалами справи підтверджується подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, зокрема їх подальша реалізація ВАТ "Дятлівська експортно-сортирувальна льонобаза" (Республіка Білорусь) за контрактом від 23.05.2011 № 20/211, що підтверджується наявними в матеріалах справи листом Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 23.02.2012 № 123 та документами, на підставі яких видавались сертифікати, для можливості його продажу в Республіку Білорусь.

В апеляційній скарзі відповідач посилався зокрема на те, що договори ТОВ "Бімекс Льон" з ТОВ Фірма "Сат Імпекс" та ПП "Баварія-Ф" укладено без мети настання реальних правових наслідків та не можуть впливати на формування як податкового кредиту, так і податкового зобов'язання звітного податкового періоду, оскільки фінансово-господарська діяльність контрагентів здійснюється поза межами правового поля.

Колегія суддів вказані доводи оцінює критично з огляду на наступне.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями первинних документів та даними бухгалтерського обліку, підтверджується факт реального виконання умов договорів, укладених позивачем із ТОВ Фірма "Сат Імпекс" та ПП "Баварія-Ф".

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Бімекс Льон" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 25 листопада 2013 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.