Ухвала суду № 35752998, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3124/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігіській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року за позовом Приватного підприємства "Агропрогрес" до Козелецької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігіській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби і просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козелецької МДПІ ДПС від 30.04.2013 № 0000611500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 103 973,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, приватне підприємство «Агропрогрес» є сільськогосподарським підприємством, зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом. Також згідно даного свідоцтва видами діяльності сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД є: 01.11.0 вирощування зернових та технічних культур; 01.41.0 надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.42.0 надання послуг у тваринництві; 01.21.0 розведення великої рогатої худоби; 01.23.0 розведення свиней.

Так, Козелецькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігіській області було проведено камеральну перевірку уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість за червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року та січень, квітень 2012 року, за результатами якої складено акт від 17.04.2013 № 000043/25-03-15/31174509.

На підставі вказаного акту перевірки, в якому зокрема зазначено, що згідно з п.120.2 ст.120 ПК України, невиконання платником податків вимог, передбачених абз.2 п.50.1 ст.50 ПК України, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати), в зв'язку з чим, збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 103 973,00 грн., відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 0000611500, яким позивачу відповідно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 103 973,00 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС у Чернігівській області від 05.06.2013 № 59/10/10-215 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати вищезазначене податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки, бюджет не зазнав втрат, оскільки самостійно виявлена сільськогосподарським підприємством недоплата податкового зобов'язання не підлягала сплаті до бюджету, відтак висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованим та як наслідок податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 0000611500 підлягає скасуванню.

Відповідач з таким висновком суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, яку, зокрема, мотивував тим, що Податковим кодексом України не встановлено спеціальних норм відносно статті 50 ПК України та прямо не звільняє сільськогосподарські підприємства, які є суб'єктами спеціального режиму оподаткування ПДВ від обов'язку у разі виявлення помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації подавати до податкових органів уточнюючі розрахунки і сплачувати як суму недоплати, так і штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Таким чином, податковий орган акцентує увагу на тому, що положення пункту 50.1 статті 50 ПК України підлягають застосуванню до всіх без виключень платників податків.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до 50.1. ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Крім того, п.120.2. ст.120 ПК України передбачено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

Положеннями статті 109 ПК України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до Козелецької МДПІ ДПС податкові декларації з податку на додану вартість (скорочена форма) за квітень, травень, червень, вересень, листопад 2011 року та січень, квітень 2012 року. В зв'язку з виявленням позивачем помилок, останнім подано за вищезазначені періоди до Козелецької МДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

На підставі зазначеного, податковий орган, за результатами проведеної перевірки, дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки позивачем не було відображено в податковій звітності з ПДВ, за якою здійснюється розрахунки з бюджетом, штрафної санкції та пені за наслідками самостійного виправлення платником помилки, чим порушено п. 50.1 ст. 50 ПК України.

Згідно з п.120.2 ст.120 ПК України, невиконання платником податків вимог, передбачених абз.2 п.50.1 ст.50 ПК України, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати), в зв'язку з чим, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 103 973,00 грн.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є сільськогосподарським підприємством, при цьому, є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с. 18) тому на позивача поширюється дія, зокрема п.209.2 ст. 209 ПК України, згідно приписів якої, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що самостійно виявлена сільськогосподарським підприємством недоплата податкового зобов'язання не підлягала сплаті до бюджету.

Крім того, судом вірно акцентовано увагу на тому, що, форма уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до ст.209 розділу У Кодексу), затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011, а також форма уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до ст.209 розділу У Кодексу), затверджена Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492, що діяли у відповідні періоди подання податкової звітності позивачем, не містили рядку для визначення суми штрафу, нарахованої платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки.

Апелянтом, в обґрунтування безпідставності такого висновку, до апеляційної скарги було додано форму Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, затверджену Наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011 року, яка містить рядок 26 «Сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки».

Вказані доводи колегією оцінюється критично, оскільки, зазначена апелянтом форма уточнюючого розрахунку є загальною, в той час, як було зазначено вище, позивач є сільськогосподарським підприємством і зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, відтак, під час подання податкової звітності ним використовувалася форма уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до ст.209 розділу У Кодексу), яка не містить рядку для визначення суми штрафу, нарахованої платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки.

За таких обставин, колегія вважає, що невідображення позивачем в податковій звітності з ПДВ, за якою здійснюється розрахунки з бюджетом, штрафної санкції та пені за наслідками самостійного виправлення платником помилки, не можна вважати порушенням п. 50.1 ст. 50 ПК України, а тому посилання відповідача на п.120.2 ст.120 ПК України, згідно приписів якого невиконання платником податків вимог, передбачених абз.2 п.50.1 ст.50 ПК України, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати), є безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 103 973,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігіській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року за позовом Приватного підприємства "Агропрогрес" до Козелецької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігіській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.