Ухвала суду № 3575298, 05.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               Справа № 22-а-4664/08                                                        Головуючий у І-й інстанції – Євсіков О.О.

                                                                                   Суддя-доповідач Зайцев М.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            05 березня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Зайцева М.П.

                              суддів                          Бабенка К.А., Межевича М.В.

                              при секретарі              Григоренко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 25 липня 2007 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Міністерства палива та енергетики України, треті особи: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Кабінет міністрів України про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В :

29 грудня 2006 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва звернулася з позовом до суду, в якому просила:

1) прийняти позовну заяву до розгляду;

2) стягнути з Міністерства палива та енергетики України на користь Державного бюджету України суму заборгованості за договорами №11 від 25.03.1994р. та №09-505/2 від 05.01.1995р. в розмірі 64 173 160,05 грн.  (на рахунок Державного казначейства України №31138419646026 в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172, код ЄДРПОУ Державного казначейства України №20055032, код бюджетної класифікації №00264900, символ звітності банку 419 – 7 999 720,98 грн.; на рахунок Державного казначейства України №31110105686028 в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172, код ЄДРПОУ Державного казначейства України №20055032, код бюджетної класифікації №23030200, символ звітності банку 105 – 22 139 280,98 грн.; на рахунок Державного казначейства України №31115128602028 в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172, код ЄДРПОУ Державного казначейства України №20055032, код бюджетної класифікації №24110800, символ звітності банку 128 - 10 398 937,86 грн.; на рахунок Державного казначейства України №31110105686028 в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172, код ЄДРПОУ Державного казначейства України №20055032, код бюджетної класифікації №23030200, символ звітності банку 105 - 14082 640,23 грн.; на рахунок Державного казначейства України; №31133419641026 в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172, код ЄДРПОУ Державного казначейства України №20055032, код бюджетної класифікації №00264900, символ звітності банку 419 –   9 552 580,00 грн.) Видати наказ. Постановою Господарського суду міста Києва від 25 липня 2007 року – в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить: 1) прийняти апеляційну скаргу по справі № 11/35-А до свого провадження; 2) скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 25.07.2007 р. № 11/35-А  та прийняти нову постанову, якою позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити повністю.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.       Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Статтею 30 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу. Згідно частини 4 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів; розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити. Пункт 2 Указ Президента України установлює, що Міністерство палива та енергетики України є правонаступником Міністерства енергетики України та Державного департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України. Пункт 2 Указ Президента України не встановлює, що Міністерство палива та енергетики України є правонаступником всіх зобов'язань Міністерства енергетики України та Державного департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України. Порядок ліквідації міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1996 p. № 170 «Про порядок діяльності комісії для ліквідації міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади» (далі - Постанова). Пункт 1 Постанови передбачає, що у разі ліквідації в установленому порядку міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади (далі - центральний орган) Кабінет Міністрів України утворює ліквідаційну комісію, призначає її голову та визначає термін ліквідації. Пункт 2 Постанови встановлює, що ліквідаційна комісія вміщує в друкованому органі Кабінету Міністрів України публікацію про ліквідацію центрального органу та термін заявки вимог його кредиторами. Цей термін не може бути менший ніж два місяці з моменту публікації про ліквідацію. Пункт 2 Постанови закріплює, що ліквідаційна комісія задовольняє відповідно до законодавства вимоги кредиторів.             Таким чином Міністерство фінансів України як кредитор за договором № 09-505/2 від 05.01.1995 та за договором № 11 від 25.03.19994 повинно було після публікації про ліквідацію центрального органу подати відповідну заявку, а утворена Кабінетом Міністрів України ліквідаційна комісія повинна була розглянути заявку Міністерства фінансів України і винести по ній рішення. Крім цього у п. 4 Постанови встановлено, що після затвердження розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс і звіт за результатами роботи комісії та подає їх Кабінетові Міністрів України.             Стаття 37 Цивільного кодексу Української РСР передбачала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Правонаступництво - це перехід прав та обов'язків від одної особи до другої за законом або угодою. Правонаступництво може бути загальним (універсальним), якщо особі переходить вся сукупність майнових прав та обов'язків (у разі реорганізації юридичної особи), і частковою (сингулярною), якщо до особи переходить лише окремо право або зобов'язання.          Таким, чином, ліквідація Державного комітету по нафті і газу та Міністерства енергетики та електрифікації України є одним із способів припинення діяльності юридичної особи (стаття 37 ЦК). Відповідно до статті 223 ЦК зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи, зокрема кредитора.          Пункт 4 Постанови виключає універсальне правонаступництво Міністерства палива та енергетики України. Будь-яких належних та допустимих доказів передачі Міністерству палива та енергетики на облік чи баланс заборгованості за вказаними угодами в установлений законодавством спосіб позивачем та третіми особами не надано. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства. Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі           м. Києва – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 25 липня 2007 року – залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 10 березня 2009 року. 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 11 березня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: