Постанова № 3575291, 10.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-4275/08                                                      Головуючий у 1 інстанції – Копитова О.С.

                                                                                                          Суддя-доповідач – Василенко Я.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

10 березня 2009 року                                                                                                    м. Київ

                            Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                             головуючого              Василенка Я.М.

                            суддів                         Ситникова О.Ф., Бистрик А.М.,

                            при секретарі            Литвині О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та представника Державної податкової адміністрації у м. Києві – Припіяла Сергія Васильовича на постанову господарського суду м. Києва від 16.05.2007 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

08.08.2006 ТОВ «Ельдорадо-Україна» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом, в якому з урахуванням подальших доповнень просило скасувати податкові повідомлення рішення № 0003022303/0, № 0003042303/0 та № 0003032303/0 від 15.05.2006; № 0003032303/1, № 0003022303/1, № 0003042303/1 від 09.08.2006; № 0003032303/2, № 0003022303/2, № 0003042303/2 від 28.09.2006, а також рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 33376/25-011 від 20.07.2006 та рішення ДПА у м. Києві № 2408/10/25-114 від 20.09.2006.

Постановою господарського суду м. Києва від 16.05.2007 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Печерському районі              м. Києва та представник ДПА у м. Києві – Припіял С.В. подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 10.03.2006 по 20.04.2006 співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Ельдорадо-Україна» за період з 01.04.2004 по 31.12.2005.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 651,5 тис. грн., а саме: І кв. 2005 року – 647,9 тис. грн., III кв. 2005 року – 3,6 тис. грн.; порушення пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1005543 грн.; завищення від’ємного значення з ПДВ на загальну суму 2 866 грн., з яких: у липні 2005 року – 2805 грн., у серпні 2005  року – 61 грн.

За результатами перевірки, відповідачем 28.04.2006 складено акт № 167-23/3-31991838 (том 1, а.с. 14-46).

На підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва 15.05.2006 прийняті такі податкові повідомлення-рішення (том 1, а.с. 47-49):

-          № 0003022303/0, яким позивачу донараховано суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 1508315,00 грн., з яких 1005543 грн. – основний платіж, 502772 грн. – штрафні санкції; -          № 0003042303/0, яким позивачу донараховано суму податкових зобов’язань з податку на прибуток в розмірі 1302280,00 грн., з яких 651500 грн. – основний платіж, 650 780 грн. – штрафні санкції;

- № 0003032303/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 2866 грн.

Не погодившись з результатами перевірки позивач звертався зі скаргами до ДПІ у Печерському районі м. Києва (рішенням № 33376/25-011 від 20.07.2006 скарга позивача залишена без задоволення), ДПА в м. Києві, ДПА України.

За результатами оскарження спірні рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення та прийняті такі податкові повідомлення-рішення:                 № 0003032303/1, № 0003022303/1, № 0003042303/1 від 09.08.2006 року (том 3, а.с. 49-51, 76-78) та № 0003032303/2, № 0003022303/2, № 0003042303/2 від 28.09.2006 (том 2, а.с. 29-31).

Актом перевірки встановлено, що позивачем в І та III кварталі 2005 року здійснювалась реалізація товарів пов’язаним особам за цінами нижче ніж ціни придбання зазначених товарів, а саме ТОВ «Ельдорадо-Схід», Маріупольській філії ТОВ «Ельдорадо-Схід», Сумській філії ТОВ «Ельдорадо-Схід», ТОВ «Ельдорадо-Захід», Рівненській філії ТОВ «Ельдорадо-Захід», ТОВ «Ельдорадо-Південь» та ТОВ «Елодес». Також, в акті перевірки зазначено про заниження ПДВ в липні 2005 року на 2805 грн. та серпні 2005 року на 61 грн. в зв’язку з реалізацією пов’язаним особам ТОВ «Ельдорадо-Схід», ТОВ «Ельдорадо-Захід», ТОВ «Ельдорадо-Південь», ТОВ «Елодес» придбаного у ТОВ «Алко-Лайн» товару за цінами нижче ціни придбання.

Крім зазначених доводів акту перевірки, відповідачі посилаючись на рішення господарського суду м. Києва від 16.07.2004 по справі № 21/286, яким припинено ПП «Інтер-техніка» в зв’язку з ліквідацією, не пов’язаною з банкрутством юридичної особи, анульовали свідоцтво платника ПДВ ПП «Інтер-техніка» з 16.07.2004, та на підставі цього стверджують, що ПП «Інтер-техніка» не включило до податкових зобов’язань липня 2004 року суми ПДВ, перераховані йому ТОВ «Ельдорадо –Україна» у складі вартості проданих товарів.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачами помилково встановлено факт неправильного нарахування позивачем податку на прибуток та невірно визначено прибуток, отриманий від реалізації товару пов’язаним особам. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що доводи відповідачів про те, що позивач та ТОВ «Елодес» є пов’язаними особами, а також про те, що продаж товарів позивачем пов’язаним особам відбувався за цінами нижчими за звичайні не підтверджуються належними доказами. Крім того, суд першої інстанції встановив, що відповідач помилково дійшов висновків про неправомірне віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Інтер-техніка», підприємницька діяльність якого припинена рішенням господарського суду м. Києва від 16.07.2004 по справі № 21/286. Суд першої інстанції зазначає, що в повідомленнях № 0003032303/1, № 0003022303/1, № 0003042303/1, які надіслані позивачу, відсутня дата, а отже такі рішення не відповідають вимогам п. 4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень платникам податків та рішень про застосування штрафних санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01 № 253.

Колегія суддів погоджується з доводи апеляційних скарг та висновками, викладеними в вищезазначеному акті перевірки, виходячи з наступного.

Посилаючись на те, що в повідомленнях з № 0003032303/1, № 0003022303/1, № 0003042303/1, які надіслані позивачу, відсутня дата, а отже такі рішення не відповідають вимогам п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень платникам податків та рішень про застосування штрафних санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом з підстав, зазначених у пп. «а»-«в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього закону, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення. Отже, вищевказані повідомлення-рішення доводять до платника новий граничний строк сплати визначених в них податкових зобов’язань, а відсутність дати не впливає на обов'язок позивача щодо їх погашення або оскарження в адміністративному порядку згідно Закону № 2181-ІІІ. Тим паче, що хоча у податкових повідомленнях-рішеннях № 0003032303/1, № 0003022303/1, № 0003042303/1 і не зазначено повної дати (том. 3, а.с. 76-78), проте корінці податкового повідомлення рішення форми «Р» містять таку інформацію – 09.08.2006 (том. 3, а.с. 49-51).

Крім цього, в заяві про збільшення позовних вимог позивач наголошував на тому, що під час оскарження податкових повідомлень-рішень до ДПА у м. Києві, позивачем 08.08.06 вже було подано позов про їх скасування до Господарського суду м. Києва.

При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що згідно п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний письмово повідомляти про кожний випадок судового оскарження податкових рішень, а позивачем не надано доказів письмового повідомлення відповідачів про судове оскарження даних повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги.

Із зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що ДПА у м. Києві приймаючи рішення про результати розгляду скарги та ДПІ у Печерському районі м. Києва при винесені податкових повідомлень-рішень № 0003032303/2, № 0003022303/2, № 0003042303/2 від 28.09.2006 діяли у відповідності до вимог Закону № 2181-ІІІ та пп. 5.3 п. 5 Порядку № 253 від 21.06.2001.

В акті перевірки зафіксовано, що ТОВ «Ельдорадо-Україна» у І кварталі 2005 року невірно визначено дохід, отриманий від реалізації товарів нижче ціни їх придбання пов’язаним особам ТОВ «Ельдорадо-Схід», Маріупольській філії ТОВ «Ельдорадо-Схід», Сумській філії ТОВ «Ельдорадо-Схід», ТОВ «Ельдорадо-Південь», ТОВ «Елодес», ТОВ «Ельдорадо-Захід», Рівненській філії ТОВ «Ельдорадо-Захід». Згідно із податковими накладними, виписаними позивачем пов’язаним особам на різницю між ціною продажу та ціною придбання товару, перевіркою встановлено, що підприємство занизило валовий дохід у І кварталі 2005 року на загальну суму 259163,91 грн.

Крім цього, позивач у липні-серпні 2005 року реалізував товар, придбаний у ТОВ «Алко-Лайн», пов’язаним особам ТОВ «Ельдорадо-Схід», ТОВ «Ельдорадо-Південь», ТОВ «Елодес», ТОВ «Ельдорадо-Захід» за цінами нижче ціни придбання, що призвело до заниження валового доходу за III квартал 2005 року на загальну суму 14325,35 грн. та заниження ПДВ на загальну суму 2866  грн.

Відповідно до п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов’язана особа – це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; - фізична особа або члени сім’ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім’ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім’ї. Враховуючи зазначені положення норм закону та те, що ТОВ «Ельдорадо-Південь» та ТОВ «Елодес» мають спільного директора Костенка В.В. (посадову особу платника податку, уповноважену здійснювати від імені платника юридичні дії), колегія суддів погоджується з висновками апелянтів, що позивач та ТОВ «Елодес» являються пов’язаними між собою особами, оскільки ТОВ «Елодес» відповідає передбаченим Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» ознакам пов’язаної особи по відношенню до позивача. Отже, обмеження щодо встановлення ціни не нижче за звичайну на товари, що продаються ТОВ «Ельдорадо-Україна» ТОВ «Елодес» передбачні пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» розповсюджуються на взаємовідносини зазначених підприємств. Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції яка діяла в період спірних правовідносин, база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначались входячи з їх договірної (контрактної) вартості визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання).

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абз. 1 пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Актом перевірки зафіксовано, що підприємством в І та III кварталі 2005 року реалізовано товар за ціною нижче за ціну витрат на їх придбання, тому перевіряючими базою для оподаткування ПДВ та відповідно й податку на прибуток було визначено на рівні цін придбання, оскільки звичайна ціна на дату продажу фактично не може бути нижчою ніж ціна придбання.

Колегія суддів вважає, що правомірність та доцільність дій позивача щодо причин продажу товарів за ціною нижчою за витрати на їх придбання не обґрунтована належними доказами, а зазначені в акті від 24.01.2005 обставини були враховані ДПІ у Печерському районі м. Києва під час проведення перевірки.

Із зазначеного випливає, що правомірним є також висновок апелянтів про заниження ПДВ в липні 2005 року на 2805 грн. та серпні 2005 року на 61 грн. в зв’язку з реалізацією пов’язаним особам ТОВ «Ельдорадо-Схід», ТОВ «Ельдорадо-Захід», ТОВ «Ельдорадо-Південь», ТОВ «Елодес» придбаного у ТОВ «Алко-Лайн» товару за цінами нижче ціни придбання.

Крім цього, акт на підтвердження накопичення товару на складі, наслідком чого стало підставою встановлення занижених цін при продажу товару пов’язаним особам, не може братись як доказ до уваги, з огляду на те, що згідно Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженого наказом Мінфіна України № 69 від 11.08.1994 наявність ТМЦ на складах має засвідчується актом інвентаризації, а доказів які б спростовували встановлений перевіркою факт того, що товар на складах не залежувався і придбання та продаж товарів відбувалися в одному й тому ж періоді позивач суду не надав.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону зазначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

Статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається, зокрема, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

В акті перевірки зафіксовано, що Позивачем у липні 2004 року включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1005543,14 грн. на підставі податкових накладних виписаних ПП «Інтер-Техніка» № 19/07-16 від 19.07.2004, № 22/07-17еп від 22.07.2004, № 22/07-18еп від 22.07.2004, № 22/07-19еп від 19.07.2004, № 26/07-21еп від 26.07.2004, № 26/07-24еп від 26.07.2004, № 26/07-23еп від 26.07.2004, № 26/07-22еп від 26.07.2004 № 26/07-20еп від 26.07.2004.

Перевіркою встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.2004 у справі № 21/286 припинено ПП «Інтер-Техніка» у зв’язку з ліквідацією, не пов’язаною з банкрутством юридичної особи.

Листом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 04.07.2006 № 13587/7/29-010 повідомлено, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП «Інтер-Техніка» № 37072188 від 04.12.2003 анульовано з 16.07.2004.

При цьому, позивачем не надано доказів визнання неправомірним в судовому або в іншому порядку такі дії ДПІ, а тому вищевказаний лист повинен був враховуватись судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладене, позивач не мав права в липні 2005 року на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Інтер-Техніка», оскільки останні виписані особою не зареєстрованою платником ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували правомірність податкових повідомлень-рішень № 0003022303/0, № 0003042303/0 та № 0003032303/0 від 15.05.2006; № 0003032303/1, № 0003022303/1, № 0003042303/1 від 2006 року; № 0003032303/2, № 0003022303/2, № 0003042303/2 від 28.09.2006, а також рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 33376/25-011 від 20.07.2006 та рішення ДПА у м. Києві № 2408/10/25-114 від 20.09.2006 позивач суду не надав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі  м. Києва та представника Державної податкової адміністрації у м. Києві – Припіяла Сергія Васильовича на постанову господарського суду м. Києва від 16.05.2007 – задовольнити.

Постанову господарського суду м. Києва від 16.05.2007 – скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: