Ухвала суду № 3575289, 31.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-4270/08                                     Головуючий у 1 інстанції Морозов С.М.                                                                                        Суддя-доповідач Василенко Я.М.                                         

    У Х В А Л А

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2009 року                                                                                      м. Київ

               Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

 головуючого                                                                     Василенка Я.М.,

    суддів                                                                                  Ситникова О.Ф.,

                                                                                                 Бистрик Г.М.,

 при секретарі:                                                                   Литвині О.В.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва – Семілєтової Юлії Вячеславівни на постанову Господарського суду м. Києва від 21.06.2007 у справі за позовом Національної акціонерної компанії «Надра України» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, третя особа – Державне казначейство України про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

17.08.2006 НАК «Надра України» звернулася до Господарського суду м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 1162/23-7/0 від 18.11.2005, прийнятого на підставі акту № 610/23-7/31169745 від 10.11.2005, складеного в ході планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 по 30.06.2005.

Постановою Господарського суду м. Києва від 21.06.2007 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник ДПІ у Шевченківському районі м. Києва – Семілєтова Ю.В. звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при її винесенні та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що між Державним комітетом природних ресурсів України (Замовник) та НАК «Надра України» (Виконавець) укладені договори на проведення геологорозвідувальних робіт № 30/07-3-24 від 14.04.2004 та № 15-5-20 від 04.02.2005. Умовами вказаних договорів передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язки виконання геологорозвідувальних робіт згідно із затвердженими Замовником пооб'єктними планами на 2004 та 2005 роки, складеними на підставі державного замовлення, геологічного завдання та в межах обсягів видатків на відповідний рік.

Відповідно до п. 2.7 та п. 2.8 статуту НАК «Надра України», компанія виступає виконавцем державного замовлення (контракту) з приросту запасів корисних копалин від імені підприємств, установ та організацій, що входять до її складу. Компанія має право на одержання коштів державного бюджету для виконання договорів у межах державного замовлення (контракту) з приросту запасів корисних копалин.

НАК «Надра України» засновано на базі державних геологорозвідувальних підприємств, які було передано у власність компанії, та є засновником наступних дочірніх підприємств: ДП «Балаклеяпромгеофізика», ДП «Західукргеологія», ДП «Кримгеологія», ДП «Центрукргеологія», ДП «Полтава РГП», ДП «Агро геофізика», ДП «Полтавнафтогазгеологія», ДП «Чернігівнафтогазгеологія», ДП «УДГП Укргеолбудпроект», ДП «Житомирбуррозвідка», ДП «Торліврозвідка», ДП «Миргороднафтогаз-розвідка», ДП «ДАХК «Укргеолреммаш».

З метою виконання взятих бюджетних зобов'язань за договором № 30/07-3-24, від 14.04.2004 НАК «Надра України» (Замовник) протягом 2004 року укладено договори з дочірніми підприємствами компанії та іншими суб'єктами господарювання (Виконавці).

Як свідчать дані судово-бухгалтерської експертизи, в період з квітня 2004 року по червень 2005 року на рахунки позивача надійшли бюджетні кошти в загальній сумі 101224008 грн. за програмними класифікаціями видатків державного бюджету КПКВ 2401100 (КЕКВ 1170), КПКВ 2401150, КПКВ 5021030 (КЕКВ 1170, КЕКВ 1171, КЕКВ 2410), КПКВ 5021050.

Як зазначено в висновку судово-бухгалтерської експертизи, Виконавці в рамках укладених з позивачем договорів, виписані відповідні рахунки (рахунки-фактури), на підставі яких за період з квітня 2004 року по червень 2005 року НАК «Надра України» перераховано на поточні банківські рахунки Виконавців грошові кошти в загальній сумі 92139008 грн., в т. ч. ПДВ - 15304884 грн.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства НАК «Надра України» за період з 01.01.2004 по 30.06.2005, за результатами якої складено акт перевірки № 610/23-7/31169745 від 10.11.2005 (а.с. 14-33).

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено наступні порушення:

- шляхом застосування вибіркового методу проведення перевірки правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ, встановлено заниження ПДВ в сумі 14167 грн.;

- в порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «ІІро податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168, із змінами та доповненнями, не включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з коштів, що надходили з державного бюджету для виконання зобов'язань за договорами № 30/07-3-24 від 14.04.2004 та № 15-5-20 від 04.02.2005, укладених з Державним комітетом природних ресурсів України, а саме: в 2004 році – 11678753 грн., в 1 півріччі 2005 року – 5191917 грн.

- в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з бюджетних коштів, перерахованих на дочірні підприємства в оплату геологорозвідувальних робіт, а саме: в 2004 році – 11678753 грн., в 1 півріччі 2005 року – 3677951 грн.

Враховуючи вищезазначені висновки, викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.11.2005 № 1162/23-7/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 2 483 017 грн., в т. ч. 14 467 грн. - за основним платежем та 2 468 850 грн. - штрафні санкції (а.с. 11).

Позовні вимоги мотивовані тим, що одержані бюджетні кошти на бюджетний реєстраційний рахунок мають цільове призначення – виконання геологорозвідувальних робіт та направлені за цільовим призначенням на поточні рахунки дочірніх підприємств позивача, що безпосередньо проводили геологорозвідувальні роботи, тому у позивача були відсутні підстави для включення до податкового зобов'язання суми ПДВ з цих коштів.

Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у запереченнях на позов та полягають у тому, що мета перерахування грошових коштів Замовником визначена насамперед укладеними договорами з позивачем, а останній на виконання договору перераховує ці кошти дочірнім підприємствам. Обґрунтовуючи підстави застосування штрафних санкцій, відповідач посилається на пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідачем при визначенні суми податкового зобов'язання було враховано право позивача на податковий кредит, відповідно сума штрафних санкцій визначена саме за виявлені порушення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач не є виконавцем геологорозвідувальних робіт за договорами з Державним комітетом природних ресурсів України, а лише організовував роботу щодо виконання зобов'язань – проводив транзитне перерахування бюджетних коштів безпосереднім виконавцям, які не є розпорядниками бюджетних коштів. Крім цього у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції зазначено, що оскільки позивач роботи не виконував, тому податкові накладні виписувати не міг, в зв’язку з чим висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10.11.2005 № 610/23-7/31169745 щодо заниження НАК «Надра України» ПДВ на суму 14167,00 грн. судом не підтверджуються. Зазначене, в свою чергу виключає підстави для застосування штрафних санкцій.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168, із змінами та доповненнями, встановлено, що операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України є об'єктом оподаткування ПДВ. Стаття 1 цього ж Закону визначає поставку послуг як операції цивільно-правового характеру.

Отже, об'єктом оподаткування ПДВ є цивільно-правові операції з поставки послуг.

Проте надходження коштів з бюджету на рахунок позивача для направлення за цільовим призначенням на поточні рахунки дочірніх підприємств не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки не підпадає під визначення поставки послуг позивачем.

Згідно з п. 1.6 та п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим зобов'язанням є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Проте вищезазначені кошти також не відповідають ознакам ні валового доходу, ні валових витрат підприємства, які встановлені в статтями 4 та 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не являються доходом від господарської діяльності позивача, а також не використовуються для компенсації  вартості будь-яких товарів чи послуг, що використовуються в господарській діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 12.3 Порядку касового виконання державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 22.01.2001 № 3 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 10.4 Порядку виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.08.2001 № 140 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 9.3 Порядку обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 № 89, якщо підприємство (установа, організація) не є одержувачем коштів бюджету, а відповідно до укладених угод виконало для бюджетної установи (організації) або одержувача відповідні роботи (надало послуги), то воно не включається до мережі розпорядника, а оплата виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється на підставі рахунків, рахунків-фактур, акта виконаних робіт тощо шляхом перерахування належних коштів на поточний рахунок підприємства (установи, організації), відкритий в установі банків.

При цьому, як вже зазначалося вище, згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи, Виконавцями в рамках укладених з позивачем договорів, виписані відповідні рахунки (рахунки-фактури), на підставі яких за період з квітня 2004 року по червень 2005 року НАК «Надра України» перераховано на поточні банківські рахунки Виконавців грошові кошти в загальній сумі 92139008 грн., в т. ч. ПДВ - 15304884 грн. До того ж, суми ПДВ з грошових коштів, що надійшли на поточні рахунки Виконавців за договорами, укладеними з НАК «Надра України», враховувались у складі їх податкових зобов'язань.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва  № 1162/23-7/0 від 18.11.2005 призводить до подвійного оподаткування, що заборонено законом.

Відповідачем не надано заперечення та не спростовано висновків судово-бухгалтерської експертизи.

Крім цього, згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача видається податкова накладна, а оскільки, позивач роботи не виконував, тому податкові накладні виписувати не міг, що також підтверджує відсутність у позивача спірних податкових зобов'язань та неправомірність висновків відповідача щодо заниження НАК «Надра України» ПДВ на суму 14167,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не є виконавцем геологорозвідувальних робіт за договорами з Державним комітетом природних ресурсів України, а лише організовував роботу щодо виконання зобов'язань – проводив транзитне перерахування бюджетних коштів безпосереднім виконавцям.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, якими встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, відповідач не довів правомірності податкового повідомлення-рішення № 1162/23-7/0 від 18.11.2005.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206  КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва – Семілєтової Юлії Вячеславівни – залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 21.06.2007 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

     Головуючий:

     Судді: