Ухвала суду № 3575194, 17.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-5273/08 Головуючий у 1 інстанції Кошик А.Ю.

Суддя-доповідач Василенко Я.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.

суддів Ситникова О.Ф., Бистрик Г.М.,

при секретарі Литвині О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Київської області від 27.07.2007 у справі за позовом приватного підприємства фірми «Зовнішторгсервіс» до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

20.04.2007 ПП фірма «Зовнішторгсервіс» звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 06.09.2006 № 2440/0000672330/0, від 31.10.2006 № 52/0000672330/1, від 31.10.2006 № 51/0000812330/0, від 31.10.2006 № 3127/0000822330/0, від 29.12.2006 № 56/0000672330/2, від 29.12.2006 № 55/0000812330/2, від 29.12.2006 № 3801/0000822330/2, від 26.03.2007 № 1109/0000672330/3, від 26.03.2007 № 1/0000812330/3, від 26.03.2007 № 1108/0000822330/3.

Постановою господарського суду Київської області від 27.07.2007 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач Білоцерківська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача Білоцерківської ОДПІ не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Білоцерківською ОДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ позивачем за період з 01.01.2006 по 28.02.2006, за результатами якої було складено акт від 05.09.2006 № 289/23-4/30420568 (а.с. 16-23).

На підставі акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 06.09.2006 № 2440/0000672330/0 про завищення бюджетного відшкодування в сумі 130979,00 грн. у звязку з порушенням п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 24).

Зазначене податкове повідомлення рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку (а.с. 25-26). В ході розгляду первинної скарги Білоцерківська ОДПІ прийняла рішення про проведення позапланової перевірки від 10.10.2006 № 44786/10/25-008/209 (а.с. 27-28).

Згідно з вказаним рішенням відповідачем було проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ позивачем за період з 01.01.2006 по 28.02.2006, за результатами якої було складено акт від 20.10.2006 № 2442/23-4/30420568/347 (а.с. 29-35).

За результатами розгляду первинної скарги відповідачем було прийняте рішення від 30.10.2006 № 46592/10/25-008/230 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та збільшення штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 36-40) та податкові повідомлення-рішення від 31.10.2006, а саме:

- № 52/0000672330/1 про завищення бюджетного відшкодування в сумі 130979,00 грн. у звязку з порушенням п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 41);

- № 51/0000812330/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 129098 грн. (а.с. 42);

- № 3127/0000822330/0 про зобовязання сплатити штрафні (фінансові) санкції в сумі 26617,00 грн. (а.с. 43).

Позивач подав до ДПА в Київській області повторну скаргу від 09.11.2006 № 188 на вказані вище податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ (а.с. 44-47).

За результатами розгляду такої скарги податкові повідомлення-рішення були залишені без змін (а.с. 48-53) та винесені наступні податкові повідомлення-рішення з новим терміном сплати узгодженого податкового зобовязання від 29.12.2006:

- № 56/0000672330/2 про завищення бюджетного відшкодування в сумі 130979,00 грн. у звязку з порушенням п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 54);

- № 55/0000812330/2 про відмову у наданні бюджетного відшкодування в сумі 129098,00 грн. (а.с. 55);

- № 3801/0000822330/2 про зобовязання сплатити штрафні (фінансові) санкції в сумі 26617,00 грн. (а.с. 56).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені до ДПА України (а.с. 57-58), однак за наслідками розгляду скарги вона залишена без задоволення, а нараховані податкові зобовязання та штрафні санкції без змін (а.с. 59-65) та прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 26.03.2007:

- № 1109/0000672330/3 про завищення бюджетного відшкодування в сумі 130979,00 грн. (а.с. 66);

- № 1/0000812330/3 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 129098, 00 грн. (а.с. 67);

- № 1108/0000822330/3 про зобовязання сплатити штрафні (фінансові) санкції в сумі 26617, 00 грн. (а.с. 68).

Доводи апеляції аналогічні тим, що викладені у вищезазначених актах перевірок та у рішеннях про результати розгляду скарг позивача та полягають у тому, що позивачем порушено п.п. 1.8 ст. 1; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7; пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки за даними зустрічних перевірок по ланцюгу придбання товарів, контрагенти позивача не відображали в своїй податковій звітності податкові зобовязання з ПДВ та не сплачували відповідні суми. Відповідач вважає, що обовязковою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту має бути сплата цих сум до бюджету, право на бюджетне відшкодування виникає лише при надмірній сплаті, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару. Зазначені обставини стали для відповідача підставою для висновку про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1; п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що на думку відповідача призвело до завищення позивачем суми податкового кредиту та відповідно завищення суми бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит і не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет ПДВ, а з матеріалів справи вбачається, що позивач набув право на спірний податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» та до п. 6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ засвідчує податкова накладна.

Пункт 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає датою

виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здійснення першої з таких подій як дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вважає, що позивачем порушено п.п. 1.8 ст. 1; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7; пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у періоді, який перевірявся, постачальник позивача ППФ «Промагроснаб» здійснювало закупівлю проданих позивачеві товарів у постачальників, серед яких було ПП «Ельта», що придбало товар у ТОВ «Торговий Дім Хіммаш» та МПП «Хелпа», які в свою чергу отримали товар від ПП «Магнетон». Останнє підприємство за юридичною адресою не знаходиться, в 2005 року та січні 2006 року ПП «Магнетон» звітувало про відсутність діяльності. За результатами перевірки не підтверджено включення ПП «Магнетон» за січень 2006 року до складу податкових зобовязань 130979,52 грн. по ПДВ.

Крім цього, в акті перевірки від 20.10.2006 № 2442/23-4/30420568/347 зазначено, що позивачем сплачено постачальникам в січні 2006 року кошти в сумі 1590938,00 грн., в т.ч. ПДВ -264525, 10 грн., в січні 2006 року оплачено кредиторську заборгованість в сумі 1569938,00 грн., в т.ч. ППФ «Промагроснаб» в сумі 1559500,00 грн. по договору купівлі-продажу від 29.11.2005 № 29/11-2005, яка виникла на підприємстві перед постачальниками товарів та послуг станом на 01.01.2006.

Судом встановлено, що позивачем кошти, віднесені до складу податкового кредиту і зазначені у декларації з ПДВ за січень 2006 року, сплачені постачальнику ППФ «Промагрноснаб» в сумі 331379,02 грн. Вказана сума податкового кредиту з ПДВ позивачем була відображена у звязку з придбанням товарів на загальну суму 1988274,13 грн. на підставі договору купівлі-продажу № 29/11-2005 від 29.11.2005, укладеного між позивачем та ППФ «Промагроснаб». Податковий кредит у сумі 331379,02 грн., який відображений позивачем в звязку з придбанням товарів у ППФ «Промагроснаб» в січні 2006 року, повністю підтверджується належним чином оформленими податковими накладними які відповідають вимогам, встановленим пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону.

Стосовно визначеного податковими повідомленнями-рішеннями завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2006 року на суму 260077,00 грн., то колегія суддів зазначає, що згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідачем в акті перевірки було зроблено висновок про неправомірність заявлення позивачем бюджетного відшкодування на тій підставі, що приватним підприємством «Магнетон» пятим контрагентом у ланцюгу постачання товарів позивачу, не сплачено до бюджету ПДВ у сумі 130979,52 грн.

Як встановлено судом, позивач відобразив відповідну суму податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, отриманих від постачальника ППФ «Промагроснаб» та заявив до відшкодування у рядку 25 Декларації з ПДВ за лютий 2006 року частину відємного значення ПДВ поточного періоду, яка була фактично сплачена постачальнику в попередньому податковому періоді.

Як встановлено судом, факт здійснення господарських операцій позивачем, зокрема, придбання товару та його оплата, доведені наявними у справі матеріалами та відповідачем не спростовується і не заперечується.

У звязку зі здійсненням господарських операцій купівлі-продажу позивач отримав податкові накладні, оформлені відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що також не заперечується відповідачем у справі.

Прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобовязань, визначених податковим законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача та висновки суду першої інстанції, апелянт суду не надав.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішеннь з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 27.07.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: