Ухвала суду № 35751422, 11.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2013 р. м. Київ К-41237/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010

у справі № 2-а-20256/10/0570

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до Державної податкової інспекції у місті Маріуполі

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010, у задоволенні позову відмовлено повністю.

ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м.Маріуполі від 30.06.2010 № 0000562304 про застосування штрафних санкцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права: ч. 1 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, ч. 4, ч. 7 ст. 111, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII, наголошуючи на тому, що у відповідача були відсутні правові підстави приступати до проведення планової перевірки позивача, п. 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, ст. 6, п. 12 ст. 3, ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, наголошуючи на тому, що методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, в яких відсутня норма, яка зобов'язує зберігати всі первинні документи на місці реалізації та зберігання товару.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення за рішенням від 30.06.2010 № 0000562304 фінансових санкцій в сумі 4415,60 грн. відповідно до ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР слугували висновки перевірки, викладені в акті від 16.06.2010 № 0100/05/19/23/00191129, про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 цього Закону, що полягало у тому, що позивач не вів у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації (за місцем реалізації та зберігання товарів були відсутні первинні документи, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей).

Пункт 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) здійснюється у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Облік товарів на складах та/або за місцем їх реалізації здійс нюється на підставі первинних документів (товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, сертифікатів, платіжних вимог-доручень, видаткових накладних тощо).

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини про відсутність за місцем реалізації та зберігання товарів первинних документів на товар, суд касаційної інстанції вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин та дійшли правильного висновку про порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Статтею 112 Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки.

При цьому абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 112 цього Закону визначено, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Однак, за умови допущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки, фактичного проведення такої перевірки, недотримання податковим органом умов, за яких він мав право приступити до проведення перевірки, зокрема ненадання платнику податків під розписку копії направлення на перевірку, не може бути самостійною підставою для визнання рішення про застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій за вчинені порушення правил ведення господарської діяльності протиправним.

З огляду на викладене та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун