Ухвала суду № 35751328, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К/9991/14539/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року

у справі № 2а-5721/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Юкрейн»

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Юкрейн» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську (відповідач), в якому просило визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у прийнятті заяви про оформлення відшкодування податку на додану вартість та внесення відповідних відомостей про позивача до реєстру інвентаризації платників податку на додану вартість, а також зобов'язати відповідача прийняти до реєстрації заяву ТОВ «Моноліт-Юкрейн» про оформлення відшкодування сум податку на додану вартість, що підтверджені за результатами перевірок довідками № 124/15-20/33846345 від 19 вересня 2008 року, № 649/23-20/33846345 від 26 листопада 2008 року, № 7/23-20/33846345 від 13 січня 2009 року, облігаціями внутрішньої державної позики, внести заявлені відомості про позивача до реєстру інвентаризації платників податку на додану вартість для подальшого проведення розрахунків облігаціями та повідомити про це підприємство у письмовій формі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними дії ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську щодо відмови у прийнятті заяви про оформлення відшкодування податку на додану вартість, подану ТОВ «Моноліт-Юкрейн» разом з листом № 128 від 23 червня 2010 року, та внесенні відповідних відомостей про ТОВ «Моноліт-Юкрейн» до реєстру інвентаризації платників податку на додану вартість. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Моноліт-Юкрейн» судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на адресу ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську направлено лист № 128 від 23 червня 2010 року щодо оформлення відшкодування сум податку на додану вартість, підтверджених за результатами перевірок за липень 2008 року в розмірі 4 370,00 грн. (довідка № 124/15-20/33846345 від 19 вересня 2008 року), за серпень 2008 року в розмірі 22 924,00 грн. (довідка № 649/23-20/33846345 від 26 листопада 2008 року), за жовтень 2008 року в розмірі 1 256 482,00 грн. (довідка № 7/23-20/33846345 від 13 січня 2009 року) та невідшкодованих до моменту набрання чинності Законом України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI), облігаціями внутрішньої державної позики, а також внесення відповідних відомостей про підприємство до реєстру інвентаризації платників податку на додану вартість.

Однак, відповідач відмовив ТОВ «Моноліт-Юкрейн» у прийнятті заяви, посилаючись на неможливість підтвердження заявлених сум бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Статтею 25 Закону № 2154-VI передбачено здійснення відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 01 травня 2010 року, підтверджені перевірками та не відшкодовані на дату набуття чинності цим Законом, шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені додатком № 2 до цього Закону, з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 10 цього Закону, з терміном обігу п'ять років.

Порядок випуску, обігу, погашення зазначених облігацій внутрішньої державної позики, а також нарахування процентів на них затверджується Кабінетом Міністрів України, при цьому має бути забезпечено рівність умов для всіх платників податку щодо визначення способу відшкодування податку на додану вартість, добровільність здійснення такого відшкодування та зацікавленість усіх платників податку.

Таким чином, Законом № 2154-VI передбачено альтернативний для платників спосіб відшкодування податку на додану вартість шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики нарівні з порядком відшкодування, передбаченим Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР).

На виконання статті 25 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12 травня 2010 року № 368, якою затверджено Основні умови випуску облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість (далі - Основні умови) та Порядок випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років (далі - Порядок).

Так, Основними умовами передбачено, що вони є публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення відшкодування сум з податку на додану вартість.

Згідно з пунктами 9, 10 Порядку платники податку, яким здійснюється оформлення відшкодування сум податку на додану вартість, відкривають у банках рахунки у цінних паперах для зарахування належної їм кількості облігацій.

Банки на підставі поданих платниками податку виписок з реєстру та заяв про оформлення відшкодування сум податку на додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики, складеної за формою згідно з додатком 2, формують перелік набувачів облігацій за формою згідно з додатком 3 та передають його органам Державного казначейства в електронному вигляді та на паперових носіях.

При цьому пунктом 2 Порядку передбачено, що відшкодування сум податку на додану вартість здійснюється на підставі: поданої не пізніше 25 червня 2010 року платником податку до органу державної податкової служби за місцем його реєстрації заяви про оформлення відшкодування податку на додану вартість облігаціями, що складена за формою згідно з додатком 2; даних декларацій з податку на додану вартість; матеріалів за результатами перевірки органів державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку або рішення суду, прийнятого після 01 травня 2010 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку висновки про відшкодування сум податку на додану вартість органів державної податкової служби не подаються у разі, коли стосовно платників податку порушено кримінальну справу за ухилення від сплати податку на додану вартість або така справа розглядається у суді чи правоохоронному органі, або проводиться апеляційне оскарження платником податку в органах державної податкової служби, про що у реєстрах робиться відповідний запис. Розрахунки облігаціями з такими платниками не проводяться до остаточного вирішення справи по суті.

Враховуючи відсутність відомостей щодо порушення стосовно посадових осіб позивача кримінальної справи за ухилення від сплати податку на додану вартість або апеляційного оскарження ТОВ «Моноліт-Юкрейн» в органах державної податкової служби, а також з огляду на те, що проведення податковим органом додаткових заходів для підтвердження заявлених сум бюджетного відшкодування (як-от -зустрічних перевірок по ланцюгам постачання тощо) не може продовжити визначений Законом № 168/97-ВР термін відшкодування з Державного бюджету України сум податку на додану вартість, слід визнати обґрунтованим висновок судових інстанцій про відсутність у відповідача в розглядуваній ситуації правових підстав для відмови у прийнятті заяви позивача про оформлення відшкодування сум податку на додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики та внесення відповідних відомостей про ТОВ «Моноліт-Юкрейн» до реєстру інвентаризації платників податку на додану вартість.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.