Ухвала суду № 35751324, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К/9991/12456/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року

у справі № 2-а-10313/10/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Перспектива»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року, адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Перспектива» (позивач) до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000011800/0 від 16 квітня 2010 року, № 0000011800/1 від 06 травня 2010 року, № 0000011800/2 від 15 червня 2010 року, № 0000011800/3 від 26 серпня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Перспектива» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Московському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ «Перспектива» з питання взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1699/18/31344111 від 30 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011800/0 від 16 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 811,50 грн. (16 541,00 грн. - основний платіж, 8 270,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000011800/1 від 06 травня 2010 року, № 0000011800/2 від 15 червня 2010 року, № 0000011800/3 від 26 серпня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «ПБК «Вертикаль», з підстав нікчемності договорів будівельного підряду № 9/11-7 від 08 листопада 2007 року та № 21/11-7 від 27 листопада 2007 року, укладених між ЗАТ «Перспектива» та вказаним контрагентом.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з урахуванням акту перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» № 3479/23/3294879 від 17 червня 2009 року, яким не підтверджено факт реального здійснення вказаним суб'єктом господарювання операцій з придбання робіт, послуг та товарів, а також подальшої реалізації ним придбаних робіт, послуг та товарів на адресу покупців.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «ПБК «Вертикаль» електромонтажних робіт та робіт із зовнішнього електрозабезпечення, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Фактичне виконання договорів № 9/11-7 від 08 листопада 2007 року та № 21/11-7 від 27 листопада 2007 року підтверджується належним чином складеними актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3, локальними кошторисами, ресурсними відомостями, розрахунками загальновиробничих витрат, що входять до складу договірної вартості робіт, платіжними дорученнями.

Що стосується доводів відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «ПБК «Вертикаль» договорів, то відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок, тобто спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Поряд з цим за змістом частини 2 статті 215 ЦК України головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з ТОВ «ПБК «Вертикаль» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності ЗАТ «Перспектива» з такими діями постачальника.

А відтак, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «ПБК «Вертикаль» договорів будівельного підряду № 9/11-7 від 08 листопада 2007 року та № 21/11-7 від 27 листопада 2007 року є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями з огляду на те, що позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.