Ухвала суду № 35751320, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К-41704/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібозавод № 2»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року

у справі № 2-а-45411/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібозавод № 2»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Полтавський хлібозавод № 2» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003102301/0 від 30 жовтня 2008 року, № 0003102301/1 від 19 січня 2009 року та № 0003102301/2 від 25 березня 2009 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну комплексну планову документальну перевірку ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 2025/23-01/05518718 від 16 жовтня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003102301/0 від 30 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 237 100,00 грн. (182 221,00 грн. - основний платіж, 54 879,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003102301/1 від 19 січня 2009 року та № 0003102301/2 від 25 березня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на невключення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, а також заниження скоригованих валових витрат за 2007 рік на суму в розмірі 25 032,00 грн. та за перший квартал 2008 року на суму в розмірі 137 294,00 грн. за рахунок заниження витрат на придбання товарів, робіт, послуг та суми убутку запасів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валового доходу суму кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився строк позовної давності.

Також, слід враховувати, що за змістом частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Наявність у позивача кредиторської заборгованості перед Приватним підприємством «Агроінвестсервіс», щодо якої закінчився строк позовної давності, в розмірі 716 385,97 грн. зафіксовано в акті перевірки № 2025/23-01/05518718 від 16 жовтня 2008 року, який є носієм доказової інформації.

Із зазначеного акту вбачається, що при проведенні контролюючим органом перевірки ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2» досліджувались дані бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, оборотно-сальдові відомості, копії реєстрів бухгалтерського обліку, які складались на підставі первинних документів та скріплені печаткою підприємства.

В свою чергу, ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2» не надано жодних належних доказів (договорів взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, платіжних документів тощо) на спростування вказаної обставини.

При цьому колегія суддів критично оцінює долучений позивачем до матеріалів справи договір уступки від 31 березня 2005 року з огляду на незазначення в ньому, за якими саме договорами здійснено уступку вимоги та в якій сумі.

А відтак слід погодитись з доводами податкового органу, підтриманими судами першої та апеляційної інстанцій, про обов'язок позивача включити до складу валового доходу у першому кварталі 2008 року суму в розмірі 716 385,97 грн. як безповоротну фінансову допомогу на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як встановлено судовими інстанціями, за даними перевірки, при проведенні якої податковим органом досліджено оборотно-сальдові відомості та первинні бухгалтерські документи позивача, сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за 2007 рік складає 4 750 122,00 грн., а убуток запасів - 743 317,00 грн. Однак, за даними декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг) становить 5 357 043,00 грн., а убуток запасів - 111 364,00 грн.

Також, за даними перевірки сума витрат ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2» на придбання товарів (робіт, послуг) за перший квартал 2008 року складає 221 977,00 грн., а убуток запасів - 207 979,00 грн. Проте, за даними декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2008 року сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг) становить 177 433,00 грн., а убуток запасів - 115 229,00 грн.

Поряд з цим судами встановлено, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про висвітлення в акті перевірки відомостей, що не відповідають показникам податкової звітності чи документам бухгалтерського обліку ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2».

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібозавод № 2» відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.