Ухвала суду № 35751301, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2013 р. м. Київ К-42890/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

у справі № 2а-5560/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Україна»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Україна» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (відповідач) про визнання нечинними рішень № 0000132200/0 від 06 березня 2009 року та № 0000142200/0 від 06 березня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Магістраль-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 31/23-210/32048331 від 23 лютого 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000132200/0 від 06 березня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 101 654,00 грн., та № 0000142200/0 від 06 березня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Магістраль-Україна» статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 185/94-ВР) та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93) з огляду на порушення законодавчо встановленого терміну надходження валютної виручки на підставі договору № КРК/1-05077 від 05 липня 2007 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Agro-trans» (Польща), та недекларування валютних цінностей, що перебувають за межами України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними рішеннями, оскільки згідно з наданими до перевірки актами здачі-прийняття товару 90-денний термін надходження валютної виручки в розмірі 28 988,00 Євро настав 29 грудня 2007 року, тобто до набрання чинності Законом України від 31 травня 2007 року № 1108-V «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 1108-V), проте спірна сума коштів від нерезидента на валютний рахунок позивача своєчасно не надійшла, декларація про валютні цінності, доходи та майно, яке перебуває за межами України, станом на 01 липня 2008 року позивачем не надавалась.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 1108-V) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з пунктом 23 частини 1 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Таким чином, обов'язок декларування простроченої заборгованості з оплатою в іноземній валюті виникає за фактом експорту продукції на адресу нерезидента, оформленого вантажною митною декларацією, а строк повернення валютної виручки слід відраховувати з дати митного оформлення.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Судові інстанції зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не надали жодної правової оцінки висновкам акту перевірки № 31/23-210/32048331 від 23 лютого 2009 року з урахуванням відсутності в матеріалах справи вантажної митної декларації, що унеможливлює дійти правильного висновку про наявність факту експорту товарно-матеріальних цінностей та, відповідно, порушення позивачем строків повернення валютної виручки.

А відтак, з огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Також, варто звернути увагу на те, що у податкового органу відсутні законні повноваження на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, оскільки повноважним органом щодо застосування вказаних санкцій є Національний банк України та підпорядковані йому особи.

Так, положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» (далі - Указ № 734/99), яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовано законом (Декретом № 15-93, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ № 734/99 суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Україна» задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.