Ухвала суду № 35751269, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2013 р. м. Київ К/800/17120/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Ємчик Р. І. Шевченко М. А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову та ухвалуВолинського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 рокуу справі№ 2а/0370/1340/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп»до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року у справі № 2а/0370/1340/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000372302 від 24.02.2012 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийняти нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 11, 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вест Ойл Груп» з питань дотримання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 2 995 473,00 грн. складено акт № 9607/23-3/34524327 від 05.12.2011 року яким зафіксовано, що позивачем в заяві про повернення суми бюджетного відшкодування невірно вказаний рік, за який позивач просить провести бюджетне відшкодування, та в звітній податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року не визначено спосіб отримання бюджетного відшкодування (на рахунок платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань у наступних податкових періодах), що суперечить підпункту 4.6.5 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим Наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, і як наслідок є порушенням позивачем абзацу «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Позивач 24.01.2012 року подав до податкового органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, якими виправив зазначені вище помилки.

В акті перевірки № 814/23-3/34524327 від 15.02.2012 року податковий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження суми податку на додану вартість в розмірі 2 995 473,00 грн., заявлену на збільшення бюджетного відшкодування по уточнюючому розрахунку до декларації на додану вартість за вересень 2011 року, поданої позивачем, оскільки дана сума вже брала участь в бюджетному відшкодуванні по декларації за вересень 2011 року.

На підставі вказаного акта відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000372302 від 24.02.2012 року, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 995 473,00 грн. і застосував до нього штрафні санкції в розмірі 1 497 737,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем 20.10.2011 року було подано до податкового органу всі належні документи для повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку. Подання позивачем 20.10.2011 року одночасно з податковою декларацією за вересень 2011 року розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3) та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) свідчить про рішення позивача отримати бюджетне відшкодування на рахунок у банку. Незаповнення позивачем рядка 23.1 (на рахунок платника у банку) та 23.2 (у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у наступних звітних (податкових) періодів), а також зазначення в заяві про повернення періоду «вересень 2010 року» є очевидними описками.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Пунктом 200.8 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно із п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

В акті перевірки № 814/23-3/34524327 від 15.02.2012 року податковий орган, стверджуючи про неможливість підтвердження суми податку на додану вартість в розмірі 2 995 473,00 грн., заявлену на збільшення бюджетного відшкодування по уточнюючому розрахунку до декларації на додану вартість за вересень 2011 року, вказав, що дана сума вже брала участь в бюджетному відшкодуванні по декларації за вересень 2011 року. При цьому, податковий орган посилається на акт перевірки позивача № 9607/23-3/34524327 від 05.12.2011 року, стверджуючи що на його підставі прийнято рішення В2 від 21.12.2011 року та сума ПДВ 2 995 473,00 грн. проведена по особовому рахунку платника.

Проте, вирішуючи спір, судами не досліджено питання чи приймались податкові повідомлення-рішення за результатами проведення перевірки з питань дотримання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 2 995 473,00 грн., за наслідками якої складено акт № 9607/23-3/34524327 від 05.12.2011 року.

Зазначені обставини вказувались податковим органом в запереченнях на позов та апеляційній скарзі, але в порушення статей 163 та 206 Кодексу адміністративного судочинства України суди першої та апеляційної інстанції оцінки їм не надали.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити чи приймались на підставі акта перевірки № 9607/23-3/34524327 від 05.12.2011 року податкові повідомлення-рішення, а в разі прийняття - чи оскаржувались вони в адміністративному чи судовому порядку, чи були чинними на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин підстави касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року у справі № 2а/0370/1340/12 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак