Ухвала суду № 35751240, 19.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року м. Київ К-40606/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року

у справі № 2-а-8/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродім»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання нечинними та скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродім» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач) про визнання нечинними та скасування висновків акту перевірки № 850/2320/30054483 від 08 травня 2007 року, а також податкових повідомлень-рішень № 0000832320/0 від 01 липня 2007 року, № 0000842320/0 від 01 липня 2007 року, № 0000832320/1 від 15 серпня 2007 року, № 0000842320/1 від 15 серпня 2007 року, № 0000832320/2 від 16 жовтня 2007 року, № 0000842320/2 від 16 жовтня 2007 року, № 0000832320/3 від 14 грудня 2007 року, № 0000842320/3 від 14 грудня 2007 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000842320/0 від 01 червня 2007 року, № 0000842320/1 від 15 серпня 2007 року, № 0000842320/2 від 16 жовтня 2007 року, № 0000842320/3 від 14 грудня 2007 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь TOB «Агродім», з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 761,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Вінниці задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання нечинним акту перевірки № 850/2320/30054483 від 08 травня 2007 року. В цій частині провадження у справі закрито. В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Вінниці, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку TOB «Агродім» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2007 року, за результатами якої складено акт № 850/2320/30054483 від 08 травня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000842320/0 від 01 червня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 105 514,00 грн. (552 757,00 грн. - основний платіж, 552 757,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000842320/1 від 15 серпня 2007 року, № 0000842320/2 від 16 жовтня 2007 року, № 0000842320/3 від 14 грудня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з невключенням до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість попередньої оплати, отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька промислова група».

Визнаючи протиправними та скасовуючи податкові повідомлення-рішення № 0000842320/0 від 01 червня 2007 року, № 0000842320/1 від 15 серпня 2007 року, № 0000842320/2 від 16 жовтня 2007 року та № 0000842320/3 від 14 грудня 2007 року, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В розглядуваному випадку судами встановлено, що порушення позивачем вимог Закону № 168/97-ВР виявлено податковим органом при перевірці оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями».

Поряд з цим за правилами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), активний субрахунок бухгалтерського обліку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» призначений виключно для обліку та систематизації інформації щодо фактично відвантажених на користь третіх осіб товарів виконаних робіт, наданих послуг.

В свою чергу, облік отриманих суб'єктом господарювання попередніх оплат здійснюється на пасивному субрахунку 681 «Розрахунки за авансами одержаними», а не на активному субрахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

З огляду на викладене, слід визнати обґрунтованою правову позицію судових інстанцій, відповідно до якої контролюючим органом не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000842320/0 від 01 червня 2007 року, № 0000842320/1 від 15 серпня 2007 року, № 0000842320/2 від 16 жовтня 2007 року, № 0000842320/3 від 14 грудня 2007 року з огляду на те, що дані регістрів бухгалтерського обліку не можуть бути єдиним підтвердженням факту заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки такі дані в обов'язковому порядку повинні бути порівняні з даними регістрів податкового обліку, зокрема, з книгами обліку продажу товарів (робіт, послуг) - для визначення розміру податкових зобов'язань платника податку, а також книгами обліку придбання товарів (робіт, послуг) - для визначення розміру податкового кредиту, на суму якого такий платник податків отримує право зменшити свої податкові зобов'язання за відповідний звітний період тощо.

Згідно з пунктом 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

При цьому підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Отже, Законом № 168/97-ВР передбачена можливість коригування платником податку податкових зобов'язань, у випадку зміни суми компенсації вартості товарів (послуг) в періоді, в якому відбувалася відповідна зміна, що, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, і зроблено позивачем. Вказане, зокрема, підтверджується долученими підприємством до матеріалів справи податковими накладними, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, актами та протоколами заліку взаємних вимог, витягами з книг обліку продажу та придбання товарів (робіт, послуг).

Крім того, висновком судово-бухгалтерської експертизи № 986 від 05 січня 2009 року, проведеної Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, не встановлено невіднесення позивачем до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість отриманої від ТОВ «Вінницька промислова група» попередньої оплати в розмірі 3 316 542,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість в розмірі 552 757,00 грн.), а також заниження підприємством податку на додану вартість в розмірі 552 757,00 грн. за період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2007 року.

При цьому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання нечинними висновків акту перевірки № 850/2320/30054483 від 08 травня 2007 року, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення TOB «Агродім» з позовною заявою) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В свою чергу, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Податковий орган, в свою чергу, не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

Таким чином, акт, складений за результатами проведеної перевірки, не має обов'язкового характеру та не набуває статусу рішення в розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення TOB «Агродім» з позовною заявою), у зв'язку з чим не може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.