Ухвала суду № 3575119, 12.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-6607|08 р.                  Головуючий у першій інстанції: Кошик А.Ю.,

                                                                                                       Доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

12 березня 2009 року                                                                                м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:    

             головуючого судді:                                                     Мамчура Я.С.,

             суддів:                                                                          Горбань Т.І., Попович О.В.,

             при секретарі:                                                              Медовниці Ю.О., 

             розглянувши апеляційну скаргу відповідача – Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Київської області від 20 серпня 2007 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Городище-Пустоварівський цукрозавод» до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

            Постановою Господарського суду Київської області від 20 серпня 2007року – позов задоволено повністю.

            На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Сквирською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2007р. №0000212301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання ВАТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод» у розмірі 756178,14 грн., в тому числі за основним платежем 504118,76 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 252059,38 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення прийнято Сквирською МДПІ на підставі висновків проведеної невиїзної документальної перевірки ВАТ «Городище Пустоварівський цукровий завод» з питань правових відносин з ТОВ «Газтрейд ЛТД», код за ЄДРПОУ 31627730, за період з 01.09.05р. по 30.09.05 р., з 01.10.05 по 31.10.05 р., з 01.11.05 р. по 30.11.05 р., 01.12.05р. по 31.12.05р., за результатами якої складено акт № 91- 2301-00372428 від 16.05.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з придбання природного газу у ТОВ «Газтрейд ЛТД»у  розмірі 504118,76 грн. було надано відповідачу податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Даний факт підтверджується актом перевірки від 25.10.2006 року № 82-301-00372428 «Про результати виїзної планові перевірки ВАТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод», код ЄДРПОУ 00372428, з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2006 року». Даний акт в цій частині відповідачем на момент розгляду справи не скасовано, а отже висновки, які в ньому викладені є до цього часу дійсними.

В акті перевірки від 25.10.2006 року № 82-301-00372428 зазначено, що податковий кредит сформовано згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.07р., який складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництв (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2007р. визнано недійсними установчі документи ТОВ «Газтрейд Лтд», а саме: статут у новій редакції у зв'язку із внесенням завідомо неправдивих відомостей про склад його учасників з дати державної реєстрації, тобто з 25.04.2005 р. та реєстрацію (перереєстрацію) ТОВ «Газтрейд ЛТД» платником податку на додану вартість (свідоцтво 37103570) з моменту перереєстрації, тобто з 25.04.2005 року.

Так, судова колегія погоджується, що висновок відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагенту (ТОВ «Газтрейд ЛТД») позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ним були видані податкові накладні, та фактичну сплату податку до бюджету позивачем – є помилковим.

Крім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і виданих податкових накладних, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої особи та отримання свідоцтва платника податку на додану вартість і до моменту скасування свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (станом на 15.03.2007 року виключення ТОВ "Газтрейд ЛТД"з Єдиного державного реєстру не проведено), та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, за якими не визнала податкова інспекція, продавець був в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Судова колегія погоджується, що за таких обставин, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Крім того, достовірність та правильність заповнення податкових накладних (вказаних в декларації) перевірялась в ході перевірок, проведених Кагарлицькою об'єднаною податковою інспекцією (що є прямим обов'язком податкових органів згідно з Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та затверджених наказом ДПА України № 350 від 18.08.2005р. Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість), якими встановлено що ВАТ "Кагарлицький цукровий завод" на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податковою кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

У відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість" та до п.6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здійснення першої з наступних подій:

а)         дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б)         дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід враховувати, що зазначена норма визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит і не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет ПДВ.

Позивач був зареєстрований, як платник податку на додану вартість, тому у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

            Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість "не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

            Судова колегія погоджується, що перевіряючими не прийнято до уваги, що податкова накладна виписується в момент виникнення відповідних податкових зобов'язань з ПДВ у продавця товарів, і в тому разі, якщо в порушення вимог закону, відповідні податкові зобов'язання не були відображені в податковій звітності останнього та не сплачені до бюджету.

Підписання податкових накладних, договорів невідомими особами з врахуванням фактичних обставини господарських відносин позивача з ТОВ "Газтрейд ЛТД" не свідчить про недійсність таких первинних документів, оскільки судом встановлено фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань та сплата ПДВ в ціні за придбаний газ.

Крім того, ТОВ "Газтрейд ЛТД"належним чином виконувало свої зобов'язання та приймало оплату за газ, в тому числі суми податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними правочинів позивача в передбаченому цивільним законодавством порядку, чи спростування факту здійснення господарських операцій та оплати вартості товару і сум ПДВ.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій.

Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених в них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п.п. 7.2.6. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при порушеннях в заповненні податкової накладної, що стались без вини платника податків, підставою для включення сум до податкового кредиту є дані про цивільно-правові операції, встановлені податковим органом під час перевірки.

Враховуючи, що порушення у виписані податкових накладних були виявлені під час перевірки, податковою були з'ясовані достовірність та повнота нарахування позивачем зобов'язань з цього податку за цивільно-правовими операціями, і як вбачається з матеріалів справи, факт  здійснення відповідних господарських операцій не заперечується.

Отже, факт здійснення господарських операцій, за якими позивачем були сплачені суми ПДВ в ціні придбання товарів, скасування державної реєстрації контрагентів не спростовує встановлені судом обставини, які дають позивачу право на податковий кредит.

Крім того, нульова ставка оподаткування встановлювалась Законами України "Про державний бюджет", що суперечить ст.ст. 1, 7 Закону України "Про систему оподаткування", оскільки зазначеними статтями передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

            Судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції, що контролюючим органом не було прийняте до уваги роз'яснення Державної податкової адміністрації України, викладене в листі від 06.06.2003 року № 5156/6/152415-4, згідно з яким нульова ставка ПДВ за операціями з продажу природного газ, ввезеного НАК "Нафтогаз України" на митну територію України в режимі звільнення застосовується виключно при продажу газу ДК "Газ України", підприємств з газопостачання та газифікації і ЗАТ "Київгазпостач", а у разі, якщо особи, які придбали газ, що ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами у зазначених підприємств, такий газ не використовують для власних потреб, а здійснюють операції з його перепродажу, то за такими операціями встановлюється повна ставка ПДВ.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з Законом  України "Про податок на додану вартість", оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Згідно з п. 11.6. зазначеного Закону застосування нульової ставки податку на додану вартість можливе було лише до операцій з поставки газу, імпортованого в Україну до 1 січня 2000 року. До газу, поставленого після 01.01.2000 року, згідно Закону України "Про податок на додану вартість" нульова ставка ПДВ застосована не може бути.

Крім того, при визначенні відповідальності відповідачем, не були враховані норми п.п. 4.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.п. "г" який визначає, що податковим роз'ясненням є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, які використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Отже, судова колегія погоджується, що прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично було покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність.

Згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено та суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

            У разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов’язковими до виконання.

            Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Таким чином,  колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з посиланням на факт несплати постачальником та будь-якими іншими платниками податків до бюджету податку на додану вартість.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

            Апеляційну скаргу відповідача – Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

            Постанову Господарського суду Київської області від 20 серпня 2007 року - залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя:

            Судді:

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-6607|08 р.                  Головуючий у першій інстанції: Кошик А.Ю.,

                                                                                                       Доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

12 березня 2009 року                                                                                м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:    

             головуючого судді:                                                     Мамчура Я.С.,

             суддів:                                                                          Горбань Т.І., Попович О.В.,

             при секретарі:                                                              Медовниці Ю.О., 

             розглянувши апеляційну скаргу відповідача – Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Київської області від 20 серпня 2007 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Городище-Пустоварівський цукрозавод» до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

            Апеляційну скаргу відповідача – Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

            Постанову Господарського суду Київської області від 20 серпня 2007 року - залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя:

            Судді: