Постанова № 3575117, 17.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-5888/08 Головуючий у 1 інстанції Кошик А.Ю.

Суддя-доповідач Василенко Я.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ситникова О.Ф., Бистрик Г.М.,

при секретарі Литвині О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 28.08.2007 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальньстю «Ірпіньнафтопродукт» до Ірпінської ОДПІ Київської області (ДПІ в м. Ірпіні Київської області) про визнання протиправними дій субєкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В :

14.07.2006 ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дій ДПІ в м. Ірпіні Київської області, що виразились у проведенні перевірки позивача 07.12.2005 та у направленні йому другої податкової вимоги № 2/233 від 03.07.2006.

Наказом ДПА в Київській області № 215 від 12.04.2007 ДПІ в м. Ірпіні Київської області реорганізовано шляхом перетворення в Ірпінську ОДПІ Київської області, яка є правонаступником відповідача (а.с. 179-181).

Постановою Господарського суду Київської області від 28.08.2007 позов задоволено в частині визнання протиправними дій відповідача, що полягають у направленні позивачу другої податкової вимоги № 2/233 від 03.07.2006, а в задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач Ірпінська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними дій відповідача по проведенню 07.12.2005 перевірки господарської одиниці позивача (АЗС за адресою: смт. Гостомель, вул. Чкалова, 31-а), якою встановлено порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В обґрунтування протиправності дій відповідача позивач зазначає, що протягом одного календарного року відповідач провів дві перевірки згідно акту перевірки № 916/23-2/30366747 від 11.04.2005 (а.с. 11-36) та акту перевірки № 103120432350/252 від 07.12.2005 (а.с. 7-10), що суперечить вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань латників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», згідно якого можливо проведення лише однієї перевірки протягом одного року.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що спірна перевірка проводилась щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу СПД та не є плановою, а тому вимога законодавства щодо проведення такої перевірки лише один раз на рік на неї не розповсюджується.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, із наявного у матеріалах справи акту перевірки № 103120432350/252 від 07.12.2005 вбачається, що перевірка була проведена ДПІ в м. Ірпіні щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу позивачем.

Колегія суддів враховує посилання позивача на ч. 2 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990, № 509-XII, згідно якої планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

В свою чергу, згідно з п. 4 ст. 10 і п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у межах своїх повноважень здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю ліцензій на провадження деяких видів господарської діяльності, торгових патентів.

Підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в статтях 11-1 та 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». При цьому, пунктом 1 ч. 1 ст. 11 цього Закону встановлено такі види перевірок: документальні невиїзні, планові та позапланові виїзні.

Частинами 7, 11, 12 статті 11-1 та частиною 1 статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в первинній редакції Закону від 12.01.2005 було визначено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду, продовження термінів проведення планової та позапланової виїзної перевірки можливе лише за рішенням суду, а умовами допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення цих перевірок є надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної перевірки.

Законом України від 25.03.2005 № 2505-ІV «Про Державний бюджет України на 2005 рік», який набрав чинності 31.03.2005, була спрощена процедура допуску до проведення перевірок.

Статтю 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» доповнено частиною 7, зміст якої зводиться до того, що окрім обставин для проведення позапланових перевірок, передбачених частиною 6, позаплановими вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

У звязку з доповненням статті 11-1 новою частиною 7, бувша частина 7 стала 8 і викладена в такій редакції: «Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом».

Таким чином, згідно зі ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вважаються позаплановими перевірками.

Враховуючи вищевикладене проведення відповідачем двох перевірок згідно акту перевірки № 916/23-2/30366747 від 11.04.2005 та акту перевірки № 103120432350/252 від 07.12.2005 не суперечить чинному законодавству, оскільки вимоги ч. 2 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII стосуються лише другою перевірки планової.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ в м. Ірпіні Київської області, що виразились у проведені перевірки позивача 07.12.2005 підлягає залишенню без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В свою чергу, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправності дій відповідача у направленні позивачу другої податкової вимоги № 2/233 від 03.07.2006 (а.с. 142). Такі висновки суду першої інстанції спростовуються наступним.

Як встановлено вище, 07.12.2005 ДПІ в м. Ірпіні проведена позапланова перевірка позивача щодо дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

В ході перевірки встановлено факт не проведення через РРО при продажу за готівковий та безготівковий розрахунок (із застосуванням талонів) паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 7847,50 грн. та невидача відповідного розрахункового документа, чим порушено вимоги п.п. 1, ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами перевірки складено акт № 103120432350/252 від 07.12.2005 та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001242330/0/17518 від 20.12.2005 на суму 39237,50 грн.(а.с. 140).

Не погоджуючись з цим рішенням, до Господарського суду Київської області ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» було подано позов про визнання недійсним рішення ДПІ в м. Ірпені про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 39237,50 грн.

В судовому засідання 24.03.2006 від позивача по справі 32/4-06 ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» на підставі п. 5 ч. 1. ст. 155 КАС України надійшло клопотання про відкликання позову про визнання недійсним рішення ДПІ в м. Ірпіні від 20.12.2005 № 0001242330/0/17518, в звязку з чим ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2006 позовна заява ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» залишена без розгляду. (а.с. 103-104).

В звязку з тим, що сума, яка нарахована ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» за результатами перевірки від 07.12.2005 є узгодженою сумою, ДПІ в м. Ірпіні 26.05.2006 на адресу ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» було направлено першу податкову вимогу суму на 39237,5 грн.(а.с. 143).

При повторному звернені позивача до суду, постановою Господарського суду Київської області від 05.12.2006 № 370/12-06 в задоволені позову було відмовлено повністю, а ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.05.2007 № 370/12-06 постанова Господарського суду Київської області від 05.12.2006 року залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення (а.с. 150-154).

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

При цьому із отриманою першою податковою вимогою № 1/206 від 25.05.2006 року (а.с. 143), позивач не погодився та оскаржив її до Господарського суду Київської області, постановою якого 11.07.2006 по справі № 258/12-06 ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» відмовлено в задоволенні позову (а.с. 105-107).

Отже, в мотивувальній частині постанови Господарського суду Київської області від 28.08.2007 не вірно зазначено, що протиправність першої податкової вимоги оскаржується в іншій справі Господарського суду Київської області, оскільки рішення по вищезазначеній справі № 258/12-06 (№ 370/12-06) набрало законної сили 14.05.2007.

Твердження суду першої інстанції про те, що сума заборгованості визначеної в другій податковій вимозі, не підпадає під визначення податкового зобовязання і не може вважатися податковим боргом, є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 6.3.2. Закону 2181-ІІІ у разі, коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги,

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України 2181 податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Отже, податковий борг у сумі 39237,5 грн. є узгодженим, оскільки оскаржувався в судовому порядку та був визнаний судом у справі № 258/12-06 (№ 370/12-06).

Друга частина консолідованого боргу другої податкової вимоги, що становить 154549,05 коп. підтверджується наступним.

Так, за результатами розгляду справи № 160/18-05 Господарським судом Київської області, Київським міжобласним апеляційним господарським судом та Вищим адміністративним судом України (а.с. 108-110) у задоволенні позову ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішенням № 0000332330/0/5038 від 13.04.2005 (а.с. 141) про нарахування штрафних санкцій у сумі 154549,05 грн. відмовлено.

Дане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі вищезазначеного акту № 916/23-2/30366747 від 11.04.2005 комплексної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» за період з 01.01.2004 по 31.12.2004 (а.с. 11-36).

Враховуючи вищезазначене, апелянт стверджує, що суми штрафних санкцій, нарахованих відповідачем та визначених в податкових повідомленнях-рішеннях є узгодженими, а сума штрафних санкцій, нарахованих контролюючим органом та узгоджених в судовому порядку позивачем не сплачені, а тому податкова вимога № 2/233 від 03.07.2006 була виставлена на суму консолідованого податкового боргу 193787,84 грн.

Стосовно ж посилання позивача на те, що відповідачем був пропущений річний строк позовної давності для вжиття заходів стосовно стягнення 154549,05 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000332330/0/5038 від 13.04.2005, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки згідно ч. 1 ст. 72 КАС України правомірність зазначеного податкового повідомлення-рішення не повинна доказуватись, бо вже встановлена у адміністративній справі, у якій брали участь ті самі особи та по якій судове рішення набрало законної сили (а.с. 108-110).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 28.08.2007 задовольнити.

Постанову Господарського суду Київської області від 28.08.2007 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, що полягають у направленні другої податкової вимоги № 2/233 від 03.07.2006 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Господарського суду Київської області від 28.08.2007 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: