Ухвала суду № 3575113, 03.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-5584/08 Головуючий у 1 інстанції Копитова О.С. Суддя-доповідач Василенко Я.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Василенка Я.М.,

Суддів: Ситникова О.Ф., Бистрик Г.М.,

при секретарі: Литвині О.В.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Дяченко Юлії Вікторівни на постанову господарського суду м. Києва від 11.06.2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

06.12.2006 року ТОВ «Союз-Віктан ЛТД» звернулося до господарського суду м. Києва із позовом, у якому із урахуванням подальших змін та уточнень просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004392303/2 від 09.11.2006 року та рішення про результати розгляду первинних скарг № 36691/10/25-011 від 17.08.2006 року в частині визначення суми податкового зобовязання по ПДВ за основним платежем 17385,00 грн. та за штрафними санкціями 41848,00 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 11.06.2007 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою представник відповідача ДПІ у Печерському районі м. Києва Дяченко Ю.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ДПІ у Печерському районі м. Києва Дяченко Ю.В. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19.04.2006 року по 02.06.2006 року співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Союз-Віктан» ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2005 року, за результатами якої відповідачем складено акт №245/23-3/20749622 від 19.06.2006 року (том 1, а.с. 10-160).

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог абзацу «б» пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у несвоєчасності проведення коригування податкового кредиту на підставі розрахунків коригування кількісних та вартісних показників, наданих постачальниками, а також заниження податку на додану вартість за 2005 рік на суму 20 686 762 грн.

Також, відповідачем зазначено, що внаслідок порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2005 року на суму 5931465 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.7 ст. 5 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (не зазначено у рядку 11.2 декларації з ПДВ за грудень 2005 року операції з придбання акцій) та пп. 5.3.4 п. 5.3 ст. 5 зазначеного наказу (не зазначено у рядку 3 декларації з ПДВ за грудень 2005 року операції з продажу акцій та не надано до ДПІ довідку довільної форми із зазначенням виду операції та пункту Закону, відповідно до якого така операція не є обєктом оподаткування).

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004392303/0 від 27.06.2006 року (том 1, а.с. 196), яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 41406680 грн., з яких 20686762 грн. основний платіж та 20719918 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з результатами перевірки, позивач звернувся зі скаргою до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати розгляду первинних скарг № 36691/10/25-011 від 17.08.2006 року (том 1, а.с. 161-179) податкове повідомлення-рішення № 0004392303/0 від 27.06.2006 року скасовано в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 558574 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 10622668 грн.

За результатами оскарження відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004392303/1 від 01.09.2006 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 30225438 грн., з яких 20128188 грн. основний платіж та 10097250 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся зі скаргою до ДПА у м. Києві.

Рішенням ДПА у м. Києві №2816/10/25-114 від 26.10.2006 року податкове повідомлення-рішення № 0004392303/0 скасовано в частині донарахування ПДВ у сумі 20110803 грн. та в частині застосування фінансових санкцій у сумі 10055401,5 грн.

За результатами оскарження 09.11.2006 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004392303/2, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 59233 грн., з яких 17385 грн. основний платіж та 41848 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене рішення також оскаржувалося позивачем до ДПА України, однак в звязку з пропуском строку на оскарження, рішенням ДПА України від 27.11.06 року № 13377/6/25-0115 скарга позивача була залишена без розгляду.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено в ході судового розгляду справи між позивачем (покупець) та ТОВ «Канселлор» (продавець) 08.12.2005 року укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 03/12-К-1, відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупцеві цінні папери, а покупець зобовязався сплатити узгоджену сторонами вартість цінних паперів у розмірі 100000000 грн.

При цьому, 08.12.2005 року між позивачем (продавець) та ЗАТ «Прайм-Банк» (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №К 05/12-6, згідно з умовами якого позивач зобовязався передати у власність покупцеві цінні папери, (папери придбані за договором № 03/12-К-1 від 08.12.2005 року), а покупець зобовязався сплатити узгоджену сторонами вартість цінних паперів у розмірі 231165150 грн.

Факт виконання зазначених договорів встановлено актом перевірки та не заперечується сторонами.

Відповідно до пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» операції купівлі-продажу цінних паперів (які були здійснені позивачем за договорами № 03/12-К-1 та № К 05/12-6) не є обєктом оподаткування ПДВ та не створюють для позивача жодних податкових зобовязань з зазначеного податку і не породжують для нього права на віднесення будь-яких сум до складу податкового кредиту.

При цьому доводами відповідача є те, що при здійсненні таких операцій платник податків може використовувати й інші товари, роботи та послуги, що є обєктами оподаткування.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного рішення в частині визначення суми податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 17385 грн. за основним платежем та 41848 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд першої інстанції мотивував своє рішення наступним.

Відповідно до пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», не є обєктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) субєктами підприємницької діяльності відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Відповідно до пп. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

В акті перевірки відповідачем наведений перелік товарів та послуг, які на думку перевіряючих використовувались позивачем при здійсненні купівлі-продажу цінних паперів за зазначеними вище договорами, зокрема курєрські послуги, канцтовари, преса, господарчі товари, оренда, послуги Інтернет, тощо. Однак, ні з акту перевірки, ні з заперечень на позовну заяву не можливо дійти однозначного висновку, з яких саме обставин виходили перевіряючі та чим підтверджений саме такий перелік зазначених товарів та послуг та чим доводиться їх використання при здійсненні операцій купівлі-продажу цінних паперів, що є неоподаткованими операціями.

Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду про те, що висновки акту перевірки в цій частині не підтверджені добутими в ході перевірки доказами, не містять посилань на конкретні документи та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Не можна не погодитися із висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача по коригуванню податкового кредиту за підсумками періоду, в якому ним було отримано відповідні розрахунки коригування та висновки щодо безпідставності застосування відповідачем сум штрафних санкцій на підставі пп. «б» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», виходячи із наступного.

Відповідач стверджує, що позивачем несвоєчасно проведено коригування податкового кредиту на підставі розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників, наданих постачальниками, на загальну суму ПДВ 663141,56 грн., що призвело до завищення податкового кредиту відповідного періоду.

В ході судового розгляду позивач визнав порушення строків коригування по операціях з Симферопільским винзаводом та ТОВ «ТК Велтон телеком» і відповідно зменшив свої позовні вимоги на суму застосованих відповідачем за зазначені порушення штрафних санкцій 335,12 грн., при цьому всі інші коригування були здійснені позивачем правильно, у періоді в якому ним були отримані розрахунки коригувань від постачальників.

Мотивуючи спірне рішення тим, що позивачем несвоєчасно проведено коригування податкового кредиту на підставі розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників, наданих постачальниками, відповідач не врахував наступних положень чинного законодавства.

Так, відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

При цьому, відповідно до пп. 4.5.1 п.4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку (постачальника), то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобовязань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку, а отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, та якщо він збільшив податковий кредит у звязку з отриманням таких товарів (послуг). Відповідно до п. 20 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 року у разі здійснення коригування сум податкових зобовязань відповідно до п. 4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Розрахунок коригування складається виключно продавцем особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної (відповідно до пункту 2 цього Порядку), а також особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету та покупцем отримувачем послуги, наданої йому на митній території України нерезидентом, який виступає податковим агентом такого нерезидента, із обовязковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобовязань та одночасним відображенням у книзі обліку поставки з відємним чи позитивним значенням (п. 27 зазначеного Порядку).

Отже, закон встановлює пряму залежність між здійсненням коригування податкового кредиту отримувачем товару (послуги) саме після того, як постачальником такого товару (послуги) будуть відкориговані свої податкові зобовязання та відповідне коригування буде оформлено належним чином розрахунком коригування кількісних та якісних показників.

Факт здійснення спірних коригувань саме в періоді коли позивачем були отримані відповідні розрахунки коригувань підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями розрахунків коригувань, витягами з реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, податковими деклараціями з ПДВ за відповідні періоди.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про те, що дії позивача по коригуванню податкового кредиту за підсумками періоду, в якому ним було отримано відповідні розрахунки коригування є правомірними, а застосування відповідачем сум штрафних санкцій на підставі пп. «б» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Дяченко Юлії Вікторівни залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 11.06.2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: