Ухвала суду № 3575112, 03.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-5583/08 Головуючий у 1 інстанції Станік С.Р. Суддя-доповідач Василенко Я.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Василенка Я.М.,

Суддів: Ситникова О.Ф., Бистрик Г.М.,

при секретарі: Литвині О.В.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 08.08.2007 року у справі за позовом приватного підприємства «Діалог-Звязок» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06.03.2007 року ПП «Діалог-Звязок» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.08.2006 року № 0005972302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 308001,00 грн., з яких 205334,00 грн. основний платіж та 102667,00 грн. штрафні санкції.

Постановою господарського суду м. Києва від 08.08.2007 року позовні вимоги ПП «Діалог-Звязок» задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач ДПІ у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПА у м. Києві було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ПП «Діалог-Зв'язок» з питання достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «ТТМ-Плюс» за період з 01.03.2002 року по 31.12.2003 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27.07.2006 року № 14/23-70/21670940.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2006 року № 0005972302/0, яким позивачу згідно із пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 308001,00 грн., з яких 205334,00 грн. основний платіж та 102667,00 грн. штрафні санкції.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «ТТМ-Плюс» (продавець) у вказаний період було укладено ряд господарських договорів на продаж товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1232004,00 грн., з яких ПДВ 205334,00 грн. (а.с. 11-14).

На підставі виписаних ТОВ «ТТМ-Плюс» податкових накладних, які були надані до перевірки (зазначено у п. 1.10 акта перевірки) на загальну суму 1232004,00 грн., з яких ПДВ 205334,00 грн., позивач включив до податкового кредиту у відповідних періодах липень 2003 року - грудень 2003 року суму ПДВ у розмірі 205334,00 грн.

Відповідно до актів прийому-передачі та накладних, перелік яких наведено у акті перевірки (а.с. 11-14), у відповідних періодах липень 2003 року - грудень 2003 року позивачем було отримано від ТОВ «ТТМ-Плюс» товари (роботи, послуги) на загальну суму 1232004,00 грн., з яких ПДВ 205334,00 грн.

Розрахунок між підприємствами проведено в безготівковій формі. Позивачем сплачено ТОВ «ТТМ-Плюс» грошові кошти у розмірі 1232004,00 грн., з яких ПДВ 205334,00 грн., що встановлено актом перевірки та визнається сторонами.

Судом першої інстанції витребовувались копії вищезазначених документів, однак в звязку з їх вилученням УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві (протокол виїмки від 08.06.2006 року) вказані документи суду надані не були. Разом з тим вищевказані обставини підтверджуються актом перевірки та сторонами визнаються.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Із наявної у матеріалах справи копії рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29.03.2005 року вбачається, що ним визнано недійсними:

- установчі документи ТОВ «ТТМ-Плюс» з моменту державної реєстрації, у тому числі: статут ТОВ «ТТМ-Плюс», зареєстрований 11.03.2002 року за № 15262 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, а також установчий договір ТОВ «ТТМ-Плюс», зареєстрований 11.03.2002 року за № 15262;

- свідоцтво про реєстрацію ТОВ «ТТМ-Плюс» платником ПДВ № 39008442 від 02.04.2002 року з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.

На підставі вказаного рішення актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.06.2005 № 45/05 анульовано свідоцтво про реєстрацію ТОВ «ТТМ-Плюс» платником ПДВ № 39008442 від 02.04.2002 року з моменту внесення в реєстр платників ПДВ, а саме з 02.04.2002 року.

Позовні вимоги ПП «Діалог-Звязок» мотивовані тим, що в період укладення між позивачем (покупцем) та ТОВ «ТТМ-Плюс» (продавцем) ряду господарських договорів та їх виконання позивач мав всі підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ТОВ «ТТМ-Плюс» у складі вартості придбаних товарів, оскільки ТОВ «ТТМ-Плюс» було належним чином зареєстрованим підприємством, наділеним цивільною правосубєктністю, зареєстрованим платником ПДВ, ним були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбутковані товари, у тому числі ПДВ.

Як заперечення проти позовних вимог, так і апеляційна скарга обґрунтовані тим, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ «ТТМ-Плюс» у складі вартості отриманих товарів, з огляду на те, що ТОВ «ТТМ-Плюс» на момент укладення та виконання вищевказаного договору не було платником ПДВ, згідно вищезазначеного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29.03.2005 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що факт порушення позивачем податкового законодавства та сума недоплати (заниження суми податкового зобовязання) з ПДВ за розглянутим епізодом відсутні, а тому застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 102667,00 грн. є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 цього Порядку. Пункт 2 вказаного Порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). У відповідності до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 25.3 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000 року № 79, зареєстрованого в Мінюсті 03.04.2000 року за № 208/4429, у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, зобовязаний погасити суму податкових зобовязань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Враховуючи положення вищезазначених норм чинного законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає посилання відповідача на рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29.03.2005 року безпідставними з декількох підстав.

Так, по-перше, ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28.11.2006 року зазначене рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29.03.2005 скасовано, справу направлено на новий розгляд, а ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.12.2006 року, при новому розгляді справи, провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 статті 205 ЦПК України.

По-друге, зазначення дати анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «ТТМ-Плюс» саме 02.04.2002 року є неправомірним, адже відповідно до пп. 25.2.2 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000 року № 79, зареєстрованого в Мінюсті 03.04.2000 року за № 208/4429 дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення податковим органом, що в даному випадку є 01.06.2005 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, апелянт суду не надав.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, апелянт як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 07.08.2006 року № 0005972302/0 з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 08.08.2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: