Ухвала суду № 35751152, 29.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/18112/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року

у справі № 2а-5988/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конард»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конард» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000742305/0/82775 від 01 грудня 2009 року, № 0000742305/1/82775 від 18 березня 2010 року та № 0000742305/2/82775 від 14 квітня 2010 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000742305/0/82775 від 01 грудня 2009 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ в м. Суми, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Конард» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 8026/235/32024499/72 від 18 листопада 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742305/0/82775 від 01 грудня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 55 875,00 грн. (37 250,00 грн. - основний платіж, 18 625,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000742305/1/82775 від 18 березня 2010 року та № 0000742305/2/82775 від 14 квітня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості маркетингових послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Аватар Пром» на підставі договору від 01 листопада 2007 року, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на підставі договору № 11/03/08 від 11 березня 2008 року, з огляду на непов'язаність наданих контрагентами послуг з господарською діяльністю ТОВ «Конард».

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, визначальним для висновку про правомірність віднесення платником податку вартості отриманих послуг до складу валових витрат є наявність у нього мети на отримання прибутку, здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями, а також підтвердження отриманих послуг відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, як встановлено судами, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку за спірними договорами позивачем долучено до матеріалів справи звіти, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, банківські виписки, а також договори, укладені підприємством завдяки проведеним ТОВ «Аватар Пром» та ФОП ОСОБА_3 роботам.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат в охоплений перевіркою період вартості маркетингових послуг з огляду на їх придбання для подальшого використання в межах власної господарської діяльності ТОВ «Конард», а також підтвердження належним чином оформленими первинними та платіжними документами.

В свою чергу, контролюючим органом на обґрунтування своєї правої позиції щодо непов'язаності отриманих позивачем маркетингових послуг з його власною господарською діяльністю не надано, в порушення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, жодного належного доказу.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.