Ухвала суду № 35751154, 29.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/28110/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року

у справі № 2а-0870/8700/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001840802 від 22 серпня 2011 року та № 0001830802 від 22 серпня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Мотор Січ» 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Мотор Січ» з питання правомірності формування податкового кредиту при господарських взаємовідносинах з контрагентами, які наведено у додатку № 1 до акту перевірки, за період з 01 березня 2009 року по 30 квітня 2011 року, за результатами якої складено акт № 130/08-02/14307794 від 05 серпня 2011року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001830802 від 22 серпня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 19 399 914,00 грн., та № 0001840802 від 22 серпня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість, у розмірі 3 813 507,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 768 680,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стандарт-Інтерсервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мдіна, ЛТД», Українсько-російсько-англо-американським спільним підприємством «Промзапал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Квірін», Товариством з обмеженою відповідальністю «Грань», Приватним підприємством «Мотор Спорт Тюнінг», Товариством з обмеженою відповідальністю «СП «Електро», Товариством з обмеженою відповідальністю «Полігон», Приватним підприємством «Віза-Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультіфлекс», Приватним підприємством «Спецбудкомплект Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Твінс-Сервіс ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроклімат-Запоріжжя», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Технол», Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо-комерційна фірма Енергоресурс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжспецкормлект», Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорекс-2006», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгстройінвес», Товариством з обмеженою відповідальністю «Співдружність буд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Ойл», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сортікс-Буд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-технолоджі сістемз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Газрессервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством Кранкомплект», Приватним підприємством «Укр-Розвиток», Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецфрезінструмент», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМТК», Товариством з обмеженою відповідальністю «Група імідж плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Олімпік», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпром-трейд», Приватним підприємством «Югкомплект», Товариством з обмеженою відповідальністю «Жестен», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гвід Л», Товариством з обмеженою відповідальністю «Металургійна регіональна мережа», Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотех-Сму», Товариством з обмеженою відповідальністю «Південдорбуд», з огляду на нікчемність договорів, укладених між ПАТ «Мотор Січ» та вказаними контрагентами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів зустрічних перевірок вказаних суб'єктів господарювання, якими встановлено нікчемність всіх правочинів, укладених ними з постачальниками та покупцями (в тому числі по ланцюгам постачання), а також здійснення ними діяльності, спрямованої на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Також, відповідач вказував на те, що деякі контрагенти позивача мають низький відсоток податкового навантаження, невеликий статутний фонд, недостатню кількість трудових та виробничих ресурсів, основних фондів тощо.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «Мотор Січ» включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у контрагентів послуг та товарно-матеріальних цінностей, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також, судами встановлено, що на момент виписки на адресу позивача податкових накладних його контрагенти знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що мали відповідні Свідоцтва.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи належним чином складені первинні та платіжні документи.

При цьому колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили твердження контролюючого органу про нікчемність спірних договорів з підстав, встановлених актами зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем в охоплений перевіркою період правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР та підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача (в тому числі по ланцюгам постачання) колегія суддів відхиляє, оскільки пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР та пункт 180.1 статті 180 ПК України, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР та підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР та ПК України поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.