Ухвала суду № 35751148, 22.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/12094/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року

у справі № 2а-5978/09/5/0170

за позовом Кримського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3,

Товариство з обмеженою відповідальністю «М-ІНВЕСТ СТРОЙ»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року, адміністративний позов Кримського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0007631701/0 від 27 листопада 2008 року, № 0007631701/1 від 17 грудня 2008 року, № 0007631701/2 від 23 лютого 2009 року та № 0007631701/3 від 27 квітня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості 3,40 грн. витрат із сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2010 року, ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Кримського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості з питання придбання частини нерухомого приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт № 8491/237/24040978 від 21 листопада 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007631701/0 від 27 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 3 280 875,00 грн. (1 093 625,00 грн. - основний платіж, 2 187 250,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007631701/1 від 17 грудня 2008 року, № 0007631701/2 від 23 лютого 2009 року та № 0007631701/3 від 27 квітня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 4.2.1, 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 11.1.2 пункту 11.1 статті 11 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) у зв'язку з неутриманням податку з доходів фізичних осіб із виплачених ОСОБА_3 коштів за придбану на підставі договору купівлі-продажу (біржового контракту) № 001/30 від 17 червня 2008 року частину нежитлової будівлі.

Крім того, судами встановлено, що 09 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М-ІНВЕСТ СТРОЙ» (ріелтор) та ОСОБА_3 (довіритель) укладено договір доручення, відповідно до умов якого ріелтор зобов'язується від імені та за рахунок довірителя продати нежитлову будівлю за ціною не менше 21 825 000,00 грн.

В подальшому, 17 червня 2008 року на Кримській аграрній біржі між брокером № 180 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК ОЛІМП ІНВЕСТ 92», що діє в інтересах ТОВ «М-ІНВЕСТ СТРОЙ», та брокером № 227 Приватним підприємцем ОСОБА_4, що діє в інтересах позивача, укладено договір купівлі-продажу (біржовий контракт) № 001/30.

Пунктом 5.1 розділу 5 вказаного договору передбачено, що продавець (ТОВ «М-ІНВЕСТ СТРОЙ») зобов'язаний, зокрема, повідомити власника (ОСОБА_3) про необхідність сплати всіх податків та зборів, які виникнуть у зв'язку із продажем майна відповідно до чинного законодавства.

На виконання умов договору купівлі-продажу (біржового контракту) № 001/30 від 17 червня 2008 року позивачем перераховано на рахунок Кримської аграрної біржі 21 872 500 грн., що підтверджується долученою Кримським центром професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості до матеріалів справи копією платіжного доручення № 539 від 23 червня 2008 року.

При цьому судовими інстанціями на підставі довідки філії Кримського центрального відділення Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» № 10/1218 від 26 березня 2010 року встановлено, що 25 червня 2008 року на поточний рахунок ОСОБА_3 від ТОВ «М-ІНВЕСТ СТРОЙ» надійшли кошти в розмірі 21 825 000,00 грн. Відтак сума винагороди ТОВ «М-ІНВЕСТ СТРОЙ» за продаж нежитлового приміщення склала 47 500,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом «є» пункту 1.3 статті 1 Закону № 889-IV визначено, що доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пункту 11.3 статті 11 Закону № 889-IV податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Порядок визначення оціночної вартості нерухомого майна, що підлягає продажу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.

Нотаріус, який посвідчив договір відчуження об'єкта нерухомості, зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.

Отже, податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому статтею 11 Закону № 889-IV, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Однак, у розглядуваній ситуації нотаріус не виконував функцій податкового агенту, оскільки нерухомість відчужувалась за біржовим контрактом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач у даному випадку не є податковим агентом у розумінні пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV, оскільки нарахування, утримання та сплату податку до бюджету повинно було здійснити ТОВ «М-ІНВЕСТ СТРОЙ» з огляду на те, що саме вказане підприємство перерахувало кошти в розмірі 21 825 000,00 грн. на користь ОСОБА_3 та отримало відповідну винагороду.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2010 року та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.