Ухвала суду № 35751123, 29.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 року м. Київ К-39564/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ємільчинському районі Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року

у справі № 2а-6606/09/0670

за позовом Кредитної спілки «Добробут»

до Державної податкової інспекції у Ємільчинському районі Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року, позов Кредитної спілки «Добробут» (позивач) до Державної податкової інспекції у Ємільчинському районі Житомирської області (відповідач) задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000042330/0 від 02 липня 2009 року та № 0000032330/0 від 02 липня 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ємільчинському районі Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку відокремленого структурного підрозділу КС «Добробут» в смт Ємільчино з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10 грудня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 24/2330/35388330 від 22 червня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000032330/0 від 02 липня 2009 року, яким підрозділу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 47 037,00 грн. (32 869,00 грн. - основний платіж, 14 168,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000042330/0 від 02 липня 2009 року, яким підрозділу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 850,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 850,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підрозділом пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пунктів 5.1, 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, пунктів 16.1, 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неоподаткуванням доходів, отриманих від здійснення основної діяльності, а також неподанням декларацій з податку на прибуток підприємства за 2007 рік, перший квартал 2008 року, перше півріччя 2008 року, три квартали 2008 року та 2008 рік.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки» (далі - Закон № 2908-III) кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

За змістом абзацу «в» підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону № 334/94-ВР кредитні спілки є неприбутковими організаціями.

При цьому слід враховувати, що оскільки філія (відокремлений підрозділ) є структурним підрозділом юридичної особи-неприбуткової організації, включеної до Реєстру неприбуткових організацій, та створена рішенням Спостережної ради кредитної спілки з метою задоволення потреб членів спілки, що проживають у географічній віддаленості від її офісу, тобто фактично здійснює діяльність з надання фінансових послуг, передбачених Законом № 2908-III від імені та в інтересах кредитної спілки, то на таку діяльність філії (відокремленого підрозділу) поширюється порядок оподаткування неприбуткових установ і організацій, передбачений пунктом 7.11 статті 7 Закону № 334/94-ВР.

Невнесення такого відокремленого підрозділу до Реєстру неприбуткових організацій не покладає на нього обов'язок здійснювати оподаткування доходів та звітувати на загальних підставах.

Так, згідно із статтями 4, 28 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру.

Підпунктом 7.11.10 пункту 7.11 статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що з метою оподаткування центральний податковий орган веде реєстр всіх неприбуткових організацій, які звільняються від оподаткування згідно з положеннями цієї статті.

Разом з тим, обов'язок вносити відокремлені підрозділи неприбуткових організацій до вказаного реєстру Законом не передбачено.

Згідно з підпунктом 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 Закону № 334/94-ВР від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «в» підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесків на недержавне пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством; доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

Частиною 2 статті 21 Закону № 2908-III передбачено, що кредитна спілка має право самостійно встановлювати: розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки; розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою; ціни (тарифи) на послуги, що надаються кредитною спілкою; види кредитів, що надаються кредитною спілкою, умови надання та строки повернення кредитів; способи забезпечення кредитних зобов'язань, вимоги щодо забезпечення погашення кредитів.

Відповідно до підпункту 7.11.13 пункту 7.11 статті 7 Закону № 334/94-ВР під терміном «пасивні доходи» слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Згідно з пунктом 1.10 статті 1 Закону № 334/94-ВР проценти - це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум.

Підпунктом 7.11.13 пункту 7.11 статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що під терміном «основна діяльність» слід розуміти діяльність неприбуткових організацій з надання благодійної допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення систем соціального самозабезпечення громадян (недержавні пенсійні фонди, кредитні спілки та інші подібні організації). До основної діяльності не включаються операції з надання товарів (послуг) неприбутковими організаціями, визначеними в абзацах «в» - «д» підпункту 7.11.1 цього пункту, особам іншим, ніж засновники (члени, учасники) таких організацій.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що діяльність відокремленого структурного підрозділу з надання послуг виключно членам спілки є її основною діяльністю, а доходи, отримані кредитними спілками від здійснення основної діяльності звільняються від оподаткування податком на прибуток відповідно до підпункту 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 Закону № 334/94-ВР.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ємільчинському районі Житомирської області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.