Постанова № 35751028, 26.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 911/142/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Поліщука В.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод"

на ухвалугосподарського суду Київської області від 03.06.2013та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.09.2013у справі№ 911/142/13-г господарського суду Київської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Техновіт Агро"доВідкритого акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод"проБанкрутствоза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" - Орендівський В.І.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 911/142/13-г визнано вимоги кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод", зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпартнер юг" у вигляді основного боргу в сумі 100 400,00 грн., які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, інфляційних нарахувань у сумі 2 714,40 грн., які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, 3-х процентів річних у сумі 1 587,45 грн., які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, пені в сумі 96 570,00 грн., які відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів, судового збору сплаченого у справі № 911/142/13-г у сумі 1 147,00 грн., які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 у справі № 911/142/13-г ухвалу господарського суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 911/142/13-г, в частині визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпартнер юг" у вигляді основного боргу в сумі 100 400,00 грн., які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, інфляційних нарахувань у сумі 2 714,40 грн., які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, 3-х процентів річних у сумі 1 587,45 грн., які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, пені в сумі 96 570,00 грн., які відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів, судового збору сплаченого у справі № 911/142/13-г у сумі 1 147,00 грн., які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів залишено без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ВАТ "Березанський комбікормовий завод" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 911/142/13-г в частині визнання вимог кредитора ТОВ "Укрпартнер юг", та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 у справі № 911/142/13-г, направити справу для нового розгляду щодо вимог кредитора ТОВ "Укрпартнер юг" до господарського суду Київської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 257, 258, 259, 261 ЦК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2013 за заявою ТОВ "Техновіт Агро" порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Березанський комбікормовий завод".

В газеті "Урядовий кур'єр" № 47 (4933) від 13.03.2013 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

03.06.2013 розпорядником майна боржника - арбітражним керуючим Коптєвою А.Є. подано до суду реєстр вимог кредиторів станом на 01.06.2013.

Суд першої інстанції розглядаючи грошові вимоги кредиторів, зокрема, ТОВ "Укрпартнер юг" встановив, що зазначені вимоги виникли в зв'язку із невиконанням боржником своїх зобов'язань за договором продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010, що підтверджується копіями договору продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010, податкових накладних від 12.02.2010 за № 14, від 18.02.2010 за № 15, видаткових накладних від 12.02.2010 за № РН-0000016, від 18.02.2010 за № РН-0000017, товарно-транспортними накладними від 10.02.2010 серії ААБ за № 041807, від 10.02.2010 серії ААБ за № 041808, від 18.02.2010 серії ААБ за № 041806.

Господарським судом також встановлено, що заяву даного кредитора подано до суду в строки, встановлені Законом про банкрутство, дана заборгованість боржником не визнається, зокрема, у своєму відзиві б/н та б/д (вх. № 12523 від 03.06.2013) боржник просить застосувати строк позовної давності до вимог даного кредитора.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що сторони договору продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010 при укладенні останнього досягли згоди щодо порядку і строків здійснення платежів за договором та досягли згоди щодо порядку, строків нарахування штрафів, пені і строків позовної давності з приводу штрафів та пені. Також, судом встановлено, що договір продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010 містить чіткі обставини, з настанням яких вважається, що строк платежу настав. Матеріалами справи підтверджується, що строк платежу за договором продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010 настав до дня порушення провадження у справі № 911/142/13-г.

Щодо заяви боржника про пропуск заявником строку позовної давності щодо його грошових вимог, господарський суд Київської області дійшов висновку що така заява боржника не підлягає задоволенню, оскільки заявником строк позовної давності пропущений з поважних причин.

Враховуючи вищезазначене та керуючись вимогами ст. 49 ГПК України, суд першої інстанції визнав грошові вимоги ТОВ "Укрпартнер юг" обґрунтованими та такими, що підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів.

Суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі від 13.08.2013 у справі № 911/142/13-г зобов'язав, зокрема, ТОВ "Укрпартнер юг" надати оригінал договору продажу зерна № 55/12.02.2010 від 12.02.2010, укладений між ВАТ "Березанський комбікормовий завод" та ТОВ "Укрпартнер юг", копію якого надано до заяви ТОВ "Укрпарнер юг" про визнання кредитором б/н від 11.04.2013.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу від 03.06.2013 в апеляційному порядку, в частині вимог ТОВ "Укрпартнер юг", колегія суддів апеляційної інстанції відмовила в задоволенні заявленого ВАТ "Березанський комбікормовий завод" клопотання з доповненнями до нього про призначення у справі № 911/142/13-г почеркознавчої експертизи реквізитів по договору продажу зерна № 55/12.02.2010 від 12.02.2010, укладеного між ВАТ "Березанський комбікормовий завод" та ТОВ "Укрпартнер юг" в оригінальному екземплярі договору, що знаходиться у ТОВ "Укрпартнер юг", а також, екземпляру матеріалів даного документу, оскільки встановила, що ТОВ "Укрпартнер юг" не виконано вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 та не надано оригіналу вищезазначеного договору, що в свою чергу унеможливлює проведення експертизи даного примірника договору.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, переглянувши наявні матеріали справи, погодився з висновком суду першої інстанції, що сторони договору продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010, при укладенні останнього, досягли згоди щодо порядку і строків здійснення платежів за договором та досягли згоди щодо порядку, строків нарахування штрафів, пені і строків позовної давності з приводу штрафів та пені, та дійшов висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи щодо неправомірного визнання вимог ТОВ "Укрпартнер юг" правильності висновку місцевого господарського суду не спростовують.

Боржником, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що договір, копію якого надало ТОВ "Укрпарнер юг" до своєї заяви, боржником не укладався.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду, в частині визнання вимог ТОВ "Укрпартнер юг", в порушення вимог ст. 43 ГПК України, винесена, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також норм ЦК України, на що суд апеляційної інстанції в постанові уваги не звернув, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог статті 1 спеціального Закону, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 14 спеціального Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до абз. 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, виходячи зі вимог ст.ст. 1, 14 спеціального Закону, склад та розмір грошових вимог кредиторів, що звертаються у порядку ст. 14 Закону, визначаються на момент порушення справи про банкрутство ВАТ "Березанський комбікормовий завод".

Судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не надана оцінка обставинам справи щодо наявності чи відсутності факту спливу строку позовної давності, з урахуванням вимог спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 257 ЦК України на момент порушення справи про банкрутство ВАТ "Березанський комбікормовий завод" .

Судами встановлено, що ТОВ "Укрпартнер юг" свої вимоги обґрунтовує тим, що вони виникли в зв'язку із невиконанням боржником своїх зобов'язань за договором продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010, що підтверджується копіями договору продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010, податкових накладних від 12.02.2010 за № 14, від 18.02.2010 за № 15, видаткових накладних від 12.02.2010 за № РН-0000016, від 18.02.2010 за № РН-0000017, товарно-транспортними накладними від 10.02.2010 серії ААБ за № 041807, від 10.02.2010 серії ААБ за № 041808, від 18.02.2010 серії ААБ за № 041806.

Розглянувши надані заявником в підтвердження його вимог копії документів, суд першої інстанції, з яким в постанові погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про вимоги кредитора - ТОВ "Укрпартнер юг" обґрунтовані та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, не встановлено в ухвалі та постанові строк виконання боржником грошового зобов'язання, що передбачений договором продажу зерна та не описано умови оплати зерна, що були наявні чи відсутні в договорі, умови договору в процесуальних актах судів попередніх інстанцій взагалі не встановлені.

Суд першої інстанції без посилання на належні та допустимі докази, в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 84 ГПК України, без встановлення конкретних дат в ухвалі послався лише на те, що матеріалами справи підтверджується, що строк платежу за договором продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02. 2010 настав до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

Із тексту оскаржуваної постанови, суд касаційної інстанції встановив, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 у справі № 911/142/13-г зобов'язано, зокрема, ТОВ "Укрпартнер юг" надати оригінал договору продажу зерна № 55/12.02.2010 від 12.02.2010, укладений між ВАТ "Березанський комбікормовий завод" та ТОВ "Укрпартнер юг", копію якого надано до заяви ТОВ "Укрпарнер юг" про визнання кредитором б/н від 11.04.2013, проте ТОВ "Укрпартнер юг" вимог зазначеної ухвали не виконав, оригінал договору суду другої інстанції не надав.

Як вбачається із матеріалів справи, тексту апеляційної та касаційної скарг боржника, останній зазначав, що оригінал договору продажу зерна № 55/12.02.2010 від 12.02.2010 за змістом відрізняється від копії договору, наданої в додаток до вимог кредитора ТОВ "Укрпартнер юг", а саме - в п. 8.2 договору збільшено строк позовної давності для стягнення пені та штрафних санкцій.

Крім того, боржником в суд першої інстанції надавався відзив б/н та б/д (вх. № 12523 від 03.06.2013), в якому останній вказав, що договір, копію якого надав кредитор суду, боржником не укладався.

Суди попередніх інстанцій із наявної в матеріалах справи копії договору встановили, що сторони договору продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010 при укладенні останнього досягли згоди щодо порядку і строків здійснення платежів за договором та досягли згоди щодо порядку, строків нарахування штрафів, пені і строків позовної давності з приводу штрафів та пені.

Частина 1 ст. 223 Господарського кодексу України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що в даному випадку, судами, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, в ухвалі та постанові не надано належної правової оцінки зазначеним доводам боржника, зокрема, не досліджений оригінал договору продажу зерна, в зв'язку з чим, не з'ясовано чи взагалі можливе застосування до боржника в даному випадку договірної відповідальності, бо вона настає за порушення обов'язків, які основані на договорі, також не з'ясовано чи відповідають умови копії договору, зокрема умови п. 8.2 щодо збільшення позовної давності з приводу штрафів та пені, умовам, які містяться в оригіналі договору.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, суди попередніх інстанцій, в частині визнання вимог ТОВ "Укрпартнер юг" не повністю з'ясували всі обставини, які мають значення для справи, тому постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції, в частині визнання вимог даного кредитора, підлягають скасуванню, а справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 та ухвалу господарського суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 911/142/13-г, в частині визнання вимог ТОВ "Укрпартнер юг" у вигляді основного боргу в сумі 100 400,00 грн., які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, інфляційних нарахувань у сумі 2 714,40 грн., які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, 3-х процентів річних у сумі 1 587,45 грн., які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, пені в сумі 96 570,00 грн., які відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів - скасувати.

Справу № 904/142/13-г в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Ю. Поліщук