Ухвала суду № 35749578, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6929/13-а(в 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - Відповідачі) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013р. №0000194210, №0000144210, №0000154210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що за результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №224/42-10/21560045 від 26.02.2013, яким встановлено порушення п.138.1, п.139.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.140.2 ст.140 та п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 99 804,00грн. за період починаючи з 2009 року по 2011 рік.

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) ТОВ БВП «Строитель-плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримстройиндустрия», ПП «Севелітстрой», КП «Альянс» для позивача, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем суду документів, не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності щодо виконання укладених договорів, оскільки у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримстройиндустрия», ПП «Севелітстрой», КП «Альянс» укладено ряд договорів.

В судовому засіданні суду першої інстанції, представником відповідача зазначено, що до податкового органу надійшли від ДПС у Запорізькій області, ДПА в Одеській області, ДПА у Полтавській області акти перевірок про вчинення нікчемних правочинів контрагентами позивача, а саме ТОВ БВП «Строитель-плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримстройиндустрия», ПП «Севелітстрой», КП «Альянс».

В ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема: ПП «Севелітстрой», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримстройиндустрия», КП «Альянс» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ БВП «Строітель-Плюс» було документально оформлено фактично не реалізовані фінансово-господарські операції, зокрема укладено договір підряду від 31.03.2010 №330/37-19 (предмет договору: виконання робіт по ремонту відділення поштового зв'язку №19 по вул. Кірова, 111, м. Керч), договір підряду від 26.10.2010 №163-19/1415 (предмет договору: виконання робіт по ремонту внутрішніх електричних мереж відділення поштового зв'язку Щелкино).

Перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» документально оформлено та фактично не реалізовані господарські операції, а саме укладено договір на виконання поточного ремонту мереж електропостачання м. Судак вул. Леніна, 82 від 20.12.2010 №957/502-17 (предмет договору: виконання ремонтних робіт ВПЗ Судак ЦПЗ №5), договір на виконання поточного ремонту мереж електропостачання м. Керч вул.Кірова,1/Леніна,45 від 20.12.2010 №956/501-17 (предмет договору: виконання ремонтних робіт), договір від 20.01.2010р. №534. (Предмет договору: виконання послуг по ремонту кондиціонерів).

Перевіркою встановлено, що між позивачем та КП «Альянс» документально оформлено, однак фактично не реалізовані господарські операції, а саме укладено договір підряду від 21.04.2009 №255/22-47/09, договір підряду від 27.10.2009 № 1327/24 (предмет договору: ремонтні роботи опалювальної системи Кримської дирекції УДППЗ «Укрпошта» ЦОПП), договір на виконання підрядних робіт на виконання підрядних робіт від 16.11.2010 №22-121/10/1906 (предмет договору: виконання робіт по ремонту м'якої покрівлі поштового відділення зв'язку ), договір на виконання підрядних робіт підрядних робіт від 16.11.2010 №22-122/10/1906/1 (предмет договору: виконання робіт по ремонту м'якої покрівлі прибудови до адміністративної будівлі Севастопольської дирекції УДППЗ «Укрпошта» по вул. В. Морська,21, м. Севастополь).

Перевіркою встановлено, що між позивачем та ПП «Севелітстрой» документально оформлено фактично не реалізовані господарські операції, а саме укладено договір на виконання підрядних робіт від 07.12.2011 №497/120-17 (предмет договору: виконання робіт по ремонту приміщення відділення поштового зв'язку по вул. Леніна, 82, м. Судак.)

Перевіркою встановлено, що між позивачем та ПП «Севелітстрой» документально оформлено, однак фактично не реалізовані господарські операції, а саме укладено договір на підготовку кадрів по атестації зварювальників від 28.12.2009 №101-23-01/10. (Предмет договору: атестація 3-х спеціалістів - зварювальників Замовника).

Таким чином, податковим органом встановлено, що взаємовідносини по господарським операціям між УДППЗ «Укрпошта» та ТОВ БВП «Строитель-плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримстройиндустрия», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой» є не підтвердженими відповідними первинними документами та такими, що мають безтоварний характер.

Вищезазначеними актами встановлено відсутність буд-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення безпосередньої господарської діяльності підприємства. Згідно бази даних податкового органу, чисельність працюючих на підприємстві відсутня.

З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладені між позивачем та контрагентами правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Окрім цього, представником відповідача зазначено, що з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку. При цьому ніякі роботи не виконувались, послуги не надавались, а товари не поставлялись, а лише створювались видимість проведення господарських операцій шляхом використання документів фіктивного підприємництва.

Зазначене не спростовано представником позивача, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договори укладені з ТОВ БВП «Строитель-плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримстройиндустрия», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», податкові накладні та акти приймання виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень позивача відносно наданих документів, які на його думку підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, оскільки зазначені вище первинні документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У листі ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Підпунктом 9.1 п.9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» із змінами Президії Вищого господарського суду України №04-5/491 від 26.04.2002, якщо сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладенні угод, ґрунтуються на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач повинен був перевірити повноваження контрагентів, а саме ТОВ БВП «Строитель-плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримстройиндустрия», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой» перед укладенням спірних угод.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.