Ухвала суду № 35749577, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9163/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Троян Н.М.,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі Золотоверх І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування акту, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві та визнання недійсним і скасування акту державного виконавця про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах від 08 жовтня 2012 року щодо продажу нежилого приміщення загальною площею 85,9 кв.м., що становить 96/100 (від нежилих приміщень), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року та прийняти нову про задоволення позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що призвело до порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 грудня 2009 року між Дочірнім підприємством «ПРОГРЕССО-ІТАЛІЯ плюс» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 85,9 кв.м., що становить 96/100 (від нежилих приміщень), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), без додержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору.

Станом на 08 червня 2011 року, згідно з даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна по нежитловому фонду, нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (літера А) зареєстровано за Дочірнім підприємством "Прогрессо-Італія Плюс".

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «ПРОГРЕССО-ІТАЛІЯ плюс» було визнано дійсним вищезазначений договір купівлі-продажу та право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), площею 85,9 кв.м., що становить 96/100 (від нежилих приміщень).

Разом з тим, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2013 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2011 року було скасовано та відмовлено у визнанні дійсним договору купівлі-продажу від 08 грудня 2009 року, укладеного між Дочірнім підприємством «ПРОГРЕССО-ІТАЛІЯ плюс» та ОСОБА_2, та права власності ОСОБА_2 на спірне приміщення.

09 серпня 2011 року на підставі та на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05 квітня 2011 року № 34/301 про стягнення суми боргу з Дочірнього підприємства " ПРОГРЕССО-ІТАЛІЯ плюс" Спільного українсько-італійського підприємства "Прогрессо-Італія" на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції було складено акт опису й арешту та забезпечено проведення незалежної оцінки нежилих приміщень загальною площею 85,90 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), яке зареєстровано за Дочірнім підприємством «ПРОГРЕССО-ІТАЛІЯ плюс» Спільного українсько-італійського підприємства «ПРОГРЕССО-ІТАЛІЯ».

08 жовтня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві на підставі та на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05 квітня 2011 року № 34/301 про стягнення суми боргу з Дочірнього підприємства " ПРОГРЕССО-ІТАЛІЯ плюс" Спільного українсько-італійського підприємства " ПРОГРЕССО-ІТАЛІЯ" на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" було складено акт про продаж спірного нерухомого майна на прилюдних торгах.

Відповідно до вказаного акту, 02 жовтня 2012 року Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство Юстиція" на підставі договору про проведення торгів, укладеного із відповідачем, були проведені прилюдні торги з реалізації нежилого приміщення площею 85,9 кв.м., що становить 96/100 (від нежилих приміщень), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А).

Дослідження положень законодавства у галузі виконавчого провадження, а саме статей 2, 25 Закону України «Про виконавче провадження», надає підстави стверджувати про те, що державний виконавець зобов'язаний здійснити примусове виконання рішення суду у частині стягнення боргу у разі ненадання боржником у строки, передбачені Законом, підтвердження самостійного виконання такого рішення. Окрім того, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно до статей 52, 62 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. При цьому, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Як вбачається з матеріалів справи та рішення суду першої інстанції, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 05 квітня 2011 року № 34/301 про стягнення суми боргу з Дочірнього підприємства " ПРОГРЕССО-ІТАЛІЯ плюс" Спільного українсько-італійського підприємства "ПРОГРЕССО-ІТАЛІЯ" на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" було дотримано вимоги законодавства у галузі виконавчого провадження, зокрема встановлено право власності боржника на нежиле приміщення площею 85,9 кв.м., що становить 96/100 (від нежилих приміщень), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), а також виконано приписи розділу 6 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

Доводи апелянта стосовно наявності фату вчинення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірне приміщення не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що відповідно до матеріалів справи 28 лютого 2013 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві було здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна: нежилі приміщення, приймальний пункт хімчистки, загальною площею 89,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, а відповідачем було складено акт про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах нежилого приміщення площею 85,9 кв.м., що становить 96/100 (від нежилих приміщень), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А).

Враховуючи положення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, колегія суддів доходить до висновку, що адреса, за якою зареєстровано право власності ОСОБА_2 на нерухомість та адреса нежилого приміщення, що було реалізовано на прилюдних торгах на підставі оскаржуваного акту державного виконавця, є відмінними.

З приводу посилання ОСОБА_2 на те, що під час проведення прилюдних торгів, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2011 року, за яким право власності визнано за позивачем, було чинним, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частин 1,2 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом,якщо таку скаргу не було подано.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на момент проведення прилюдних торгів з реалізації спірного нежилого приміщення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2011 року, за яким право власності визнано за позивачем, не можна вважати таким, що набрало законної сили у зв'язку з його апеляційним оскарженням.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування акту державного виконавця про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах від 08 жовтня 2012 року.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Л.О. Костюк

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.