Ухвала суду № 35745059, 26.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3286/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача - Захарчука М.В.;

представника відповідача - Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Вінницяагроспецпостач" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення форми "Р" № 0003472202 від 15.07.2013р. та форми "Р" за №0003462202 від 15.07.2013р. винесенні Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. В ході якої встановлено наступні порушення: 1) п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 р. в сумі 118 056 грн.; 2) п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198 ПК України, ст. 1, п. 2 ст. 3 ст. 4, п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Міністерством фінансів України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2011р. в сумі 102 657 грн., за вересень 2012р. в сумі 24 853 грн., за жовтень 2012р. в сумі 8 874 грн.; 3) п. 176.2 "а", ст. 176, п.п. 168.1.2 п.168.1 ст. 168 ПК України, адже встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за червень, липень 2012р.; 4) п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування і послуг", адже позивач не забезпечено друк щоденного фіскального звіту за 04.07.2012 р. Результат даної перевірки оформлений актом за № 2205/2202/00913154 від 27.06.2013р. З урахуванням вищезазначених порушень відповідачем 15.07.2013 р. сформовано податкові повідомлення рішення № 0003472202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 136 384 грн. та нараховано суму штрафних фінансових санкцій 34 096 грн., № 0003462202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 118 056 грн. та за № 000352203, яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 340 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки наданні первинні документи по господарських операцій позивача з ТОВ "Інекстрейд", підтверджують правомірність формування валових витрат за 4 квартал 2011р. та формування податкового кредиту за листопад 2011р. та вересень, жовтень 2012р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

У відповідності до п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положення п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що передбачає п.139.1 ст. 139 ПК України.

Як слідує з матеріалів справи єдиною підставою прийняття оскаржуваного рішення слугували дані отримані під час дослідження господарських операцій позивача з ТОВ "Інекстрейд".

Судом першої вірно встановлено, що у відповідності до договору поставки №ИН-00041 від 30.08.2011р. ТОВ "Інекстрейд", як постачальник зобов'язується передати у власність покупцю ПАТ "Вінницяагроспецпостач" нафтопродукти. Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у специфікаціях, що складаються постачальником та підтверджується шляхом підписання покупцем. Згідно з п.п. 6.2 п.6 договору, постачальник зобов'язується передати залізниці або транспортній організації відповідно паспорт якості разом з іншими супровідними документами. За результатами поставки товару сторонами підписується акт прийому передачі, що передбачає п.п. 6.4 п.6 договору. 18.11.2011р. позивачем на адресу ТОВ "Інекстерйд" направлено заявку згідно до якої на виконання умов вищезазначеного договору, постачальник зобов'язується поставити 60 тонн нафтопродуктів на адресу ДП "Вінтехарго" ст. Кубліч, Теплицький район, Вінницька область - Одеської залізниці.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначеного договору, позивачем до матеріалів справи надано низку копій первинної документації, а саме: ТОВ "Інекстерйд" видано рахунок фактуру № 112 від 18.11.2011р., специфікацію № 0009 від 18.11.2011р., податкову накладну № 69 від 21.11.2011р., видаткову накладну № ИН-0000148 від 21.11.2011р., акт прийому передачі нафтопродуктів № ИН 0000141, прибуткову накладну №ПН-0608 від 21.11.2011року. Крім того, до матеріалів справи долучено податкові накладні від 11.09.2012р. за № 5 та від 12.09.2012р. за № 7, які були представленні податковому органу, однак не взяті до уваги, оскільки ксерокопії останніх не були засвідчені. Хоча Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу витрат у податковому обліку.

У відповідності до договору на збереження нафтопродуктів № 7-4/011 від 01.03.2011р., ДП "Вінтехарго" бере на себе зобов'язання по прийманню і збереженню нафтопродуктів злитих ПАТ "Вінницяагроспецпостач", про що складає відповідний акт приймання передачі. В свою чергу, ДП "Вінтехарго" укладено договір з ТОВ "Альянс Україна", за яким останній зобов'язувався відвантажити на адресу ДП "Вінтехарго" нафтопродукти.

Посилання відповідача, що в ході проведення перевірки позивачем не було надано перевізні документи, що підтверджують транспортування товару від ТОВ "Інекстерйд" на адресу позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявна накладна за якою ТОВ "Альянс Ойл" направило на адресу ДП "Вінтехагро" (вул.Микитенко,1, с. Кублич, Тростянецький район, Вінницька область) нафтопродукти в кількості 56 900т, в додаток до якої долучено паспорт №3070. Крім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ "Альянс Ойл Україна" від 19.11.2011р. за вих. № 19/11, яким проінформовано позивача, що на адресу ДП "Вінтехагро" 19.11.2011р. відвантажено нафтопродукти, що підтверджується рахунком від 18.11.2011р. № АО 500000810.

Таким чином на думку колегії суддів, податковим органом під час перевірки були досліджені усі первинні бухгалтерські документи необхідні для відображення зазначених господарських операцій. В свою чергу, жодних зауважень щодо повноти та правильності їх оформлення відповідачем не було зазначено в суді першої та апеляційної інстанції.

Відтак, надані позивачем до перевірки документи у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірної господарської операції. Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчиненні ним господарська операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 грудня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.