Ухвала суду № 35745055, 26.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3292/13-а

Головуючий у 1-й інстанції:Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-залізобетон" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0003382202 від 12.07.2013р.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу та заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності та повноти нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за період квітень 2012 року та серпня-жовтня 2012 року. В ході якої виявлено порушення позивачем п. 85 а) ст. 185, п. п. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п. 186 б) ст. 186, п. 198.1 а) ст. 198, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 та п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 44 150 грн. в т.ч. за квітень 2012 року на суму 13 833 грн., за серпень 2012 року на суму 3 467 грн., за вересень 2012 року на суму 21 123 грн., за жовтень на суму 5 727 грн., про що складено акт від 20.06.2013 року за №2138/2202/30836685. Встановленні висновки вказаного акту слугували підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.07.2013 року №0003382202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 66 225 грн., в тому числі 44 150 грн. за основним платежем та 22 075 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що встановлені під час позапланової невиїзної документальної перевірки позивача і відображені у висновках акта перевірки порушення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

У відповідності до п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положення п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Як сліду з матеріалів справи єдиною підставою прийняття оскаржуваного рішення слугували правовідносини позивача по господарських операцій з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" , а саме: безпідставно сформовано податковий кредит за квітень, серпень-жовтень 2012 року. Зокрема, по операціях з придбання арматури за квітень на суму 83 000 грн. у т.ч. ПДВ 13 833 грн.34 коп.; за серпень на суму 20 799 грн. у т.ч. ПДВ 3 466 грн. 66 коп.; за вересень на суму 126 740 грн. у т.ч. ПДВ 21 123 грн. 33 коп.; за жовтень на суму 34 360 грн. у т.ч. ПДВ 5 726 грн. 67 коп.

Колегія суддів вважає, безпідставними такі твердження, по-скільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до договору поставки від 01.04.2012 року №00062п, ТOB "Альтаір Альфа Плюс", як постачальник зобов'язувався постачати та передати у власність покупцю TOB "Поділля-залізобетон" металопродукцію, у кількості та в асортименті, що узгоджується сторонами та визначається у накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Сторонами, до початку виконання вищезазначеного договору було прийнято рішення змінити його умови шляхом укладання нового договору. Про що 18.04.2012 року між TOB "Альтаір Альфа Плюс" та позивачем було укладено новий договір купівлі-продажу № б/н, за умовами якого TOB "Альтаір Альфа Плюс", як постачальник зобов'язався передати у власність позивачу, як покупцю товар, кількість та ціна якого вказані у рахунках -фактурах, які є невід'ємними частинами договору, в свою чергу, покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Оплата вартості товару, вказаного у рахунку-фактурі, здійснюється шляхом 100% передплати. Відповідно до умов даного договору, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця. За домовленістю сторін, поставка товару може здійснюватись автомобільним транспортом постачальника. В зв`язку з чим, договір поставки №00062п від 01.04.2012 р. припинив дію.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначеного договору, позивачем до матеріалів справи надано низку копій первинної документації, а саме: рахунки-фактури; видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що поставка товару здійснювалась автотранспортом TOB "Альтаір Альфа Плюс", решта поставок здійснювалась автотранспортом позивача на підставі договору оренди транспортних засобів від 28.12.2010 р. з додатковою угодою №1 від 12.06.2012 року укладеною з TOB "БМУ-3".

Посилання відповідача на те, що товарно-транспортні накладні не мають відношення до даної операції, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в підтвердження таких припущень відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, в свою чергу, у відповідності до п.п. 21.1.1 п. 20.1 ст. 20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

В підтвердження використання у власній господарській діяльності позивача придбаного в TOB "Альтаір Альфа Плюс" товару та реалізації виробленої продукції TOB "БМУ-3", TOB "Будівельне управління №7", позивачем до матеріалів справи надано договори поставки, видаткові накладні. Даними первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується правомірність формування позивачем податкового кредиту за квітень, серпень-жовтень 2012 року, а також спростовуються посилання податкового органу, що господарські операції TOB "Поділля-залізобетон" спрямовані для формування податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання.

В свою чергу, констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентом, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо посилань відповідача на Акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 04.04.2013 р. №221/22-50/37675706 "Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Альтаір Альфа Плюс" та актів перевірки контрагентів TOB "Альтаір Альфа Плюс".

Оцінюючі такі доводи відповідача суд зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.01.2009 року "Булвес" АД проти Болгарії".

Що стосується посилання відповідача, що в ході проведення перевірки не представлено документи, які є обов'язковими при передачі товару для визнання факту поставки товару, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу витрат у податковому обліку.

Надані позивачем до перевірки документи є первинними документами у розумінні вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій, а тому такі посилання необґрунтовані.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд І інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.