Ухвала суду № 35745041, 26.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3603/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача - Костенко О.І.;

представника відповідача - Лебедєвої О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Вінницяпостач" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Вінницяпостач" (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішень відповідача №№ 5087, 5089, 5090 від 09.08.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач несвоєчасно сплачував єдиний внесок, що стало підставою для застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені. Так, рішенням відповідача № 5087 від 09.08.2013 року до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.02.2011 р. по 26.06.2012 р. Рішенням відповідача № 5089 від 09.08.2013 року до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 20.02.2012 р. по 29.12.2012 р. Рішенням відповідача № 5090 від 09.08.2013 року до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.05.2012 р. по 10.06.2013 р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в адміністративному порядку вказані рішення не оскаржувалися.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про істотне порушення відповідачем приписів чинних нормативно-правових актів, які б давали підстави для скасування оскаржуваного рішення, є надуманими і такими, що спрямовані на уникнення від встановленої законом відповідальності за допущені порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено що, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами

Частиною другою статті 6 вищевказаного Закону закріплено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" , сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Приписами частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно із ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно ч. 2, 3 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 2 ч. 11 ст. 25 цього Закону передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску територіальний орган Пенсійного фонду накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно із ч. 13 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платнику єдиного внеску починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно нараховується пеня.

Щодо посилань позивача на порушення вимог п.п. 7.2.2 п. 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року, відповідачем рішення по кожному окремому випадку несплати єдиного внеску протягом тривалого періоду не приймалось, а було винесено оскаржувані рішення по всім випадкам несплати заборгованості. Колегія суддів вважає безпідставними та погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не надано належного обґрунтування доводів у цій частині та доказів своєчасної сплати (погашення) недоїмки за певний базовий звітний період, з яким останній пов'язує необхідність прийняття окремого рішення.

Підпунктом 7.2.2 п. 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року передбачено, що при застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

В даному випадку, оскаржувані рішення відповідача №№ 5087, 5089, 5090 від 09.08.2013 року прийнято після повного погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску позивачем, що відповідає положенням Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року, оскільки, окремо за кожний період позивач недоїмку зі сплати єдиного внеску не сплачував.

Крім того, представником позивача не заперечувався той факт, що борг зі сплати єдиного внеску виник за період 2011 - 2013 років, не оскаржується розмір застосованих до нього штрафних санкцій і нарахованої пені, а також не заперечується факт несвоєчасної сплати єдиного внеску.

Щодо посилань позивача на протиправне підписання рішень начальником відділу УПФ України в місті Вінниці, а не начальником управління, як на підставу визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. Колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими та погоджується з судом першої інстанції, що жоден нормативно-правовий акт не містить норм, які б позбавляли права начальника управління передоручати іншим посадовим особам управління право підпису рішення про застосування санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Вінницяпостач" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 грудня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.