Ухвала суду № 35742313, 26.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 р.Справа № 815/4292/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Шляхтицького О.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, Головного управління ДКС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, Головного управління ДКС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000652250 та № 0000662250 від 19.03.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» задоволений. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси в Одеській області Державної податкової служби №0000652250 та № 0000662250 від 19.03.2013 року.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Амадеус Марин" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "БЛС Груп", їх реальності та повноти відображення в обліку за період - листопад 2012 року, за результатами якої складений акт від 04.03.2013 року № 1064/22-5/36554196.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Амадеус Марин": п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за лиcтопад 2012 року на суму 279060,67 гривень та занижено суму ПДВ до сплати за листопад 2012 року на 279066,67 гривень; ст.139 ПК України, в результаті чого включено до складу валових витрат суми витрат по постачальнику ТОВ "БЛС Груп" у ІV кварталі 2012 року на загальну суму 1395333,35 гривень, чим занижено податок на прибуток на суму 293020 гривень.

На підставі вище зазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі прийняті податкові повідомлення-рішення №0000652250 від 19.03.2013 року, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 279067 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 139534 гривень та від № 0000662250 від 19.03.2013 року, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 293020 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 146510 гривень.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що в акті перевірки висновки податкового органу про безтоварність укладеного між ТОВ "Амадеус Марин" та ТОВ "БЛС Груп" правочину ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи та докази, у зв'язку з чим, оскаржувані податкові повідомлення рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.05.2011 року між ТОВ "Амадеус Марин" (орендар) та ТОВ "БЛС Груп" (орендодавець) укладений договір №03/11, предметом якого є передача орендодавцем в оренду орендатору залізничних цистерн, що оформлюється актами прийому-здачі. Цистерни використовуються для перевозки наливних вантажів.

Відповідно до п.2.1 вказаного Договору передача цистерн в оренду проводиться за датою перетину цистерною кордону України (в разі, коли цистерни передаються на території інших держав) або за датою прибуття цистерн до станції прийому-здачі цистерн в оренду (в разі, якщо цистерни передаються в оренду на території України), згідно зі штемпелем в залізничний накладній та оформлюється двостороннім актом прийому-здачі цистерн.

Згідно з п.2.2 Договору, оренда цистерн починається у день підписання акту прийому-здачі цистерн від орендодавця орендатору; день підписання акту вважається першим днем оренди.

Відповідно до п.3.1 Договору вартість оренди однієї цистерни на добу складає 160 гривень (у т.ч. ПДВ).

На виконання Договору від 01.05.2011 року № 03/11 ТОВ "БЛС Груп" передало в оренду ТОВ "Амадеус Марин" залізничні вагони-цистерни, згідно актів надання послуг та реєстрів на аренду цистерн на суму 1674400,00 гривень (у т.ч. ПДВ - 279066,67 гривень) та виписало податкові накладні від 30.11.2012 року. Прийняття орендарем вагонів-цистерн оформлено актами прийому-передачі.

На підставі вказаних господарських операцій ТОВ "Амадеус Марин" віднесено до валових витрат сплачені на користь ТОВ "БЛС Груп" 1395333,35 гривень, а сплачений позивачем в складі ціни послуг ПДВ в розмірі 293020 гривень віднесений ним до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальника послуг (оренда цистерн) за договором, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В підтвердження отримання робіт за договором оренди вагонів-цистерн від ТОВ "БЛС Груп", позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні, акти прийому-передачі, договір та інш., які в повній мірі були досліджені судом першої інстанції та спростовують висновок апелянта про встановлений перевіркою факт відсутності господарських операцій між ТОВ "Амадеус Марин" та вказаним контрагентом.

Таким чином, отримані документи ТОВ "Амадеус Марин" (податкові накладні, акти прийому-передачі, договір та інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання послуг своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість та оподаткування прибутку підприємств.

Крім того, як вбачається з апеляційної скарги та акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з ТОВ "БЛС Груп" в порушення ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору між позивачем та його контрагентом, в тому числі з посиланням на недостатню кількість працюючих на підприємстві та відповідно неможливість проведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "БЛС Груп", оскільки позиція ДПІ про те, що вказані господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України, відповідач взагалі не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними), в тому числі в акті перевірки із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності), без відповідного рішення суду про визнання таких правочинів недійсними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні спору, судом першої інстанції було належним чином досліджено та відповідно спростовано доводи відповідача щодо строку придатності (служби) вагонів-цистерн, який згідно з технічними паспортами форми ВУ-4М продовжений до 2016-2017рр., та щодо не встановлення місця надання послуг (передачі вагонів-цистерн), який спростовується двосторонніми актами прийому-передачі цистерн, в яких зазначені відповідні станції залізничної дороги та зазначені місця передачі окремих вагонів.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції та перевірено і підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, зазначаючи про відсутність господарських операцій з надання в оренду цистерн, податковий орган не аргументував висновок щодо безпідставного формування податкового кредиту TOB "Амадеус Марин" з посиланням на відповідні нормами законодавства, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість та оподаткування прибутку підприємств.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: